Бабський тиждень VS 8-ме березня

Сьогодні зайшла розмова про  Масляну, що готували раніше та як святкували. Я вирішила заглянути в книгу Капранових «Веселих свят», і прочитала там класну річ)))
«Масниці іноді звуть Бабським святом або Бабським тижнем, бо жінка у цей час вважається головною, і чоловіки повинні коритися дружинам і терпіти їхні примхи. Жінкам же цього тижня дозволяється все, бо це їх свято».
То виявляється раніше для жінок був цілий тиждень свята, а радянська влада скоротила все те лише до одного 8-го березня. А ми чомусь за нього там чіпляємося і не хочемо розпрощатися.
Хоча особисто мені цілий Бабський тиждень більш до вподоби)))) 

Загаджений Київ

В Києві почав танути сніг і одразу стало видно, що кияни великі засранці((((
Не тільки на газонах, але й на тротуарах купи собачого лайна, треба добре дивитися під ноги, щоб не вступити в оту купу.
Так звані любителі собак, невже ж з вас упаде корона, якщо ви приберете за своїм чотириногим другом?????

Додати трохи фарб

Було у мене плаття — тепле, зручне, до речі, пошите в Україні в Горішніх Плавнях, але якесь невиразне, однозначно йому чогось не вистачало. Недовго думаючи я озброїлася фарбами і отримала отаку осінню композицію, червоний колір зв'язав оверлок на манжетах з малюнком.

Що з того вийшло...Collapse )

23 лютого

Виявляється потрібно зовсім небагато часу щоб забути і перелаштуватися, звісно, якщо мати бажання і не чіплятися за минуле.  Сьогодні на календарі 23 лютого, а я навіть не згадала про те, що раніше, акурат до 2014 року, ми святкуали цей день. Якби не пост у ФБ, у якому чоловіки просили не вітати їх, то я б і не згадала і одночасно дуже здивувалася,  невже ще є такі люди, які вітатимуть, та ще й тих, хто воював...
Те, що я забула, вважаю доброю ознакою, значить ми таки можемо поступово відійти від усіх надбаннів совка.

Пройшло три роки...

Саме три роки тому, 18-го,  «мирна хода» перетворилася на справжнє пекло, запалав Майдан, потім був ранок 20 лютого, коли на вулицях рідного міста розстрілювали людей.  Тоді мозок просто відмовлявся вірити у те, що коїлося, але на жаль то була правда, гірка правда, яка стала частиною нашої історії. Найстрашніше, що то був лише початок, одних щурів при владі замінили інші, почалася війна, якій не видно ні кінця ні краю. А найголовніше, що мало що змінилося...

Далі...Collapse )

Несподівано

Така вже в мене карма, я ніколи нічого не виграю. І я з цим так звиклася, що навіть коли і приймаю участь у якомусь конкурсі, то ніколи не сподіваюся на виграш.
А ж тут вчора мені подзвонили, виявилося, що я виграла літр крафтового пива від VARVAR BREW.

Далі...Collapse )

Юпітер 37А

Вчора моя колекція об'єктивів поповнилася ще одним. Цього разу 135 мм Юпітером  37А, так званим маленьким телевіком або великим портретником)))) Об'єктив виявився трохи не таким як я його собі уявляла, судячи по фото, тобто трохи меншим і легшим. У мого варіанта, випущеного у 1983 році пластикова бленда, металева, як я зрозуміла була у тих, що випускалися до Олімпіади 80, а може це залежало від заводу виробника, мій вироблено на Казанському механічному заводі.
Юпітером до цього я ще не користувалася, тому дуже цікаво випробувати його у роботі, бо зроблені пробні кадри вчора ввечері то не те. За пораду дякую mandrivnic, бо сама я б на цей об'єктив не звернула  уваги.
Як тільки випробую Юпітер в роботі, напишу детально про свої враження))))


Літо посеред зими

Разом з клубом «Добре поїхали» минулих вихідних я побувала у оранжереях ботсаду ім. Фоміна. Це ще одне цікаве місце у Києві. Всі добре знають ту частину ботсаду, яка біля метро університет і часто там гуляють. Але є ще одна — з гарним парком, водними та тропічними оранжереями. І туди також можна потрапити))))

Прогулянка оранжереями...Collapse )

Як я свій сайт адаптувала.....)))

Чотири року тому я зробила свій перший сайт на Wordpress. Я тоді вклала в нього чимало зусиль, перелапатила весь шаблон. І от пройшов час, мобільні пристрої заполонили світ, а пошукові мережі стали надавати перевагу адаптивним сайтам.
Я могла взяти новий шаблон і зановов переробити свій блог, але мені його було шкода. Адже він перший, можливо не ідеальний, але все одно дуже любимий.
Тому вирішила спробувати його адаптувати під мобільний пристрій без зміни зовнішнього вигляду. Довелося помучитися, але таки вийшло)))))
У кого є бажання, можете потестувати))))
Tags:

Вівсяний пиріг з маком

Нещодавно прочитала цей рецепт і він мене зацікавив, щоправда я не знала точно, що з того вийде, але ризикнула. Результат мене порадував, вийшло дуже смачно і головне зовсім без борошна)))

Далі...Collapse )

Лілія

Влітку я взяла у бабусі дві такі маленькі та дохленькі цибулинки лілії. Ні на що особливо не розраховувала, просто посадила в горщик, нехай росте. А вони і розрослися трохи, і от навіть розквітли. Нехай квіти невеликі і стілка невисока, але все ж таки. Дуже приємно, коли за вікном сніжно і майже -20°, а у тебе тебе на підвіконні квітне червоними квітами лілія)))

Сирецький дендропарк

Сирецький дендропарк це такий зелений куточок  майже в центрі міста про який наіть не всі кияни чули, а ще менше людей там бувало. До того ж  парк розташований у такому досить ізольованому місці, що якщо погано знати місцевість, то можна трохи і заблукати, адже вулиця Тираспільська складається з якихось не зв'язаних між собою частин.

Далі прогулянка парком...Collapse )

Театральний трилер «Афродизіак»

Субота видалася дуже активною та насиченою. Зранку я разом з Клубом «Добре поїхали» побувала у справжніх тропіках ботсаду ім. Фоміна та повоювала зі своює акрофобією))) Але про це трохи пізніше. А зараз про вечірній похід до Цирку на театральний трилер «Афродизіак».

Далі...Collapse )

Крапка

З цього року я завершую Проект 365, який почала з 2013 року. Тобто протягом чотирьох років я кожного дня брала до рук камеру і хоч щось фотографувала. Бувало, що було дуже важко щось вигадати, особливо в ті дні, коли ти, наприклад, хворів чи сидів вдома. Але я справилася, хоча спочатку думала, що мене не вистачить і на рік))) Цей проект багато мені чого дав, навчив відшукувати цікаві кадри, розвивати уяву, щось вигадувати. Але прийшов час поставити крапку.

Прочитане — січень 2017

Лінвуд Барклі «Исчезнуть не простившись»
Знову закручений та динамічний сюжет. Жінка звертається на телебачення, бо хоче розгадати таємницю свого дитинства, коли раптово одного дня зникли її бітьки та брат. В результаті її життю та її дочки буде загрожувати смертельна небезпека. І наостанок ми таки дізнаємося, що ж трапилося того вечора у її минулому.

Руслан Горовий «40... або чому чуваки не святкують»
Дуже сильна, місцями сумна та дуже життєва книга.  40 — це такий період у житті кожного чоловіка, коли час підбивати підсумки свого життя. Книга складається із 8 різних історій, у кожній з яких описано період із життя в певному віці. Герої різні, різні їх історії, але це все чоловіки і через ці оповіді автор приводить нас до того, що 40-річний рубіж чуваки таки не святкують... Описувати сюжет не буду, цю книгу варто просто прочитати.

Непрочитані книжки Владислава Івченка закінчилися, а щось почитати хотілося, то трохи побродивши нетрями мережі потрапила на сайт gak.com.ua, де знайшла чимало творів автора, які не були видані. Почала читати з ранніх творів.

Далі...Collapse )
Tags: