Шукаю роботу

Вже деякий час шукаю роботу і, якщо чесно, втомилася від цього. На найпопулярніших сайтах з пошуку роботи ось вже протягом півроку майорять одній й ті ж вакансії.  В мене взагалі склалося таке враження, що насправді більшість роботодавція нікого не шукають. Адже дуже часто  твоє відправлене резюме навіть і не відкривають.
І так щодня, перед очами майорять одні й ті самі вакансії. Але трапляється, що тебе запрошують на співбесіду, добре коли поспілкуєшся з кимось компетентним, бо буває так, що твої вміння оцінює людина, яка не знає які графічні програми існують взагалі і не бачить різниці між додатком та мобільною версією сайту.
Такі пошуки втомлюють та розчаровують. Звісно, що я  далеко не спец, але ж маю велике бажання просуватися вперед, знаю, що багато ще чого треба вивчити і без помилок не обійтися, але я готова до того)))
Ще в мене склалося таке відчуття, що деяким роботодавцям не до вподоби моя українська. Приходиш на співбесіду,  там всі такі російськомовні, а тут ти ніби з якоїсь іншої планети звалився...
Але я не здаюся)
Може хтось зможе порадити щось з пошуком роботи, то буду дуже вдячна)))
А поки шукаю постійну роботу дизайнера, можливо веб, беруся за будь-який підробіток. Тож кому знадобиться допомога з візитками, сайтами, календарями, буклетами, логотипами, фотографіями чи ще чимось, звертайтеся))) 

День Народження в Чернігові

Як я вже писала раніше, на День Народження мене занесло в Чернігів.  І справа була навіть не в тому, що туди швидко і легко добиратися, а скоріше в тому що я там легко орієнтувалася, занала що і де можна подивитися. Тобто не довелося паритися з прокладанням маршруту, вивченням карт, я просто поїхала прогулятися. І до того ж Черніговом ранньою весною я ще не ходила. То все було вирішено, єдине, що трохи напрягало, це дані прогнозу погоди, скрізь писали про сильний дощ, а мокнути звичайно не дуже хотілося)))
Але суботній ранок хоч і був похмурим, але сухим, тому я вирушила в дорогу.

Прогулянка Черніговом...Collapse )

Перша спроба

Вже майже місяць у мене лежить об'єктив Юпітер 37А, а я все ніяк їм не скористуюся, то нічого гарного на очі не потрапляє, то нікуди не вибираюсь... А сьогодні вирішила зробити маленький тест — сфотографувати підсніжнии, що розквітли під вікном, ну і ще знайшла трохи чогось цікавого)))) Ніби нічого, але незвично, треба трохи призвичаїтися до об'єктива.

Трохи фото...Collapse )

Радіоприймач

Я такий собі динозавр, бо в мене на кухні ще досі стоїть і головне працює радіоприймач))) Але він таки досить старий і несимпатичний, тому було вирішено його трохи примарафетити. Трохи акрилової фарби та декупаж серветкою і вуаля, як на мене, то стало набагато симпатичніше)))

Фото...Collapse )

День добровольця на Троєщині

Сьогодні країна вперше відзначила День українського добровольця. Саме завдяки тим, хто добровільно пішов захищати Україну ми зараз можемо мирно жити в нашому місті. Велика їм подяка та шана та вічна пам'ять загиблим...

Фото...Collapse )

Троєщина готується до святкування

Якби ми не прагнули змінити своє життя, стати кращими, але показушний совок ще не скоро викоріниться. Сьогодні на Троєщині відбудеться святкування Дня українського добровольця і вже з самого ранку біля пам'ятнику спостерігалася активність комунальників. Вони активно згрібали листя, розрівнювали баюри від автомобільних шин, повикидали засохлі квіти. Це все класно, але ж чому в нас завжди це робиться перед приїздом високопосадових шишок... Чому просто так такого від комунальників не дочекаєшся...
В таких випадках завжди згадую навчання в школі, коли там очікували когось з в'єтнамського посольства, то кругом наводили марафет, на стінах з'являлися картини, хол заставляли вазонами з квітами, залишали лише примірних дітей у формі, а решту відправляли до дому, щоб не псували ідіалістичну картину... Пройшло більше 15 років, а показуха таж сама...
Ну і люди наші не хочуть мінятися, ну засіяли вам пустир травою, поставили пам'ятник, так бережіть це місце, ні, треба ставити машини на тротуарі, а потім розвертатися на газоні((((

Відсвяткувала)))

Цього року вирішила не святкувати свій День Народження а просто втекти з міста. Вибратися далеко не вдалося, тому вибір впав на Чернігів — недалеко, легко та швидко добиратися і є на що подивитися. Отже вчорашній день пройшов чудово, погода сприяла пішій прогулянці, було пройдено десь порядку 20 км.

Фото...Collapse )

Ранковий туман

Вчора ввечері місто затягнуло димом, до того ж досить ядучим. Я поверталася додому пішки, то змогла сповна надихатися тою гидотою, запах якої Кличко так і не побачив(((( Боялася, що зранку буде теж саме, але ні, ранок був прохолодним, вологим та туманним. Тож ранній підйом може бути приємним)))

Старт

8-ме березня це такий спеціфічний день, і відношення до нього різне... Хтось святкує його з квітами та подарунками, а я вирішила відзначити його першою пробіжкою у цьому році. Якщо чесно, то було страшенно важко заставити себе вибратися з дому о 7 ранку, а тим паче після майже 5-ти місячної перерви. Але мені це вдалося, початок покладено))))  З весною))) 

Прочитане — лютий 2017

Андрій Кокотюха «Автомобіль із Пекарської»
Третя книга із серії «ретророман» про адвоката Клима Кошового, цього разу йому доводиться розслідувати вбивство дочки багатого магната, яка дуже полюбляла вражати публіку своєю поведінкою.  Клубок розкручується і виявляється, що все дуже просто — заздрість та помста...
А далі я продовжила читати Владислава Івченка, то були великі твори і маленьки оповідання, словом все підряд))))
Роман «Моя ведуча» — це ціла сага, в якій двоє закоханих чоловіків — журналіст та художник, вирушають на пошуки своїх коханих ведучих, яких хтось викрав. Читаючи кілька перших розділів, я думала, що то буде детектив, але потім все закрутилося і завертілося. Шукачі дівчат головні герої де тільки не побували — розправилися з чорними чаклунами, побували у іншопланетників, розворушили лігво торгівців внутрішніми органами, потрапили до рук бандитів, попрацювали в порноіндустрії, потрапили в комп'ютерну гру, пішли походом на москву, розвалили імперію, розширили територію України від Сяну до Дону. Але виявилося, що дівчат-ведучих і там немає... І тоді герої вирушають в свою останню битву до Лжєдонецька, бо все зло, що руйнує нашу країну в нас самих. В книзі дуже багато класних висловів та думок, які актуальні сьогодні як ніколи.  Кінець дещо сумний.
«Два товариша» оповідання про двох товаришів комуністів, один старший і досвідчений, а інший молодий і зелений, але який дуже захоплюється своїм старшим колегою настільки, що навіть закохується в нього. І звісно, що нічого хорошого з того не вийшло...
«На морі» — оповідання про любов
«Зустріч» у творі шкільні товариші на похороні товариша діляться історіями з життя, одна про зустріч з молодою дівчиною на концерті Земфіри і її загадкову смерть.
«Улюблений син Великої Мами» Про Велику Маму вже йшлося в книзі Івченка «Зона скальпів». Велика Мама — це жінка, яка  підняла народ на боротьбу проти злочинної влади, повстанці під її супроводом захопили частину територій України. Така ж сама ситуація, яка була під час Майдану, на повстанців кидали загони солдатів, прокурорів, міліціонерів. Велика Мама страшенно не любила саме прокурорів, їх вона безжально розстрілювала. Але одного пожаліла і він став її найулюбленішим сином, який йшов до кінця, до перемоги. В нашому реальному житті нам страшенно не вистачає отакої Великої Мами — справедливої і жорстокої до ворогів.
«Я і внутрішні органи» це оповідання мені дуже сподобалося, тут таки справді про внутрішні органи як в прямому так і в іншому розумінні цього слова.
«Людина без сумнівів» — дещо моторошна історія про людину, яка ніколи не сумнівалася і могла зробити все що завгодно...
«Лист з викривання українства»
«Земневодна пристрасть» — пристрасть до русалки зводить з розуму батька та сина, штовхає одного на вбивство та брехню, а іншого навіть воскрешає, бо його доля бути разом з земневодною дівчиною.
«Игригел»

Проект інтернет-книгарні

Тут нещодавно намалювалося замовлення на сайт для стоматологічної клініки. Домовилися, я почала підшукувати шаблон, а стоматолог подався радитися з маркетологом. І так його той процес захопив, що він радиться і досі, і скільки це ще займе в нього часу невідомо.
Ну а я тим часом відшукала ще й симпатичну тему для інтернет-магазину, до речі, я на неї вже давно задивлялася, але не було потреби. А оскільки вже налаштувалася на роботу, то вирішила в тренувальних цілях зробити інтернет-магазин і заодно в шаблоні покопатися))))
Тільки треба було придумати якусь тематику, робити для чогось міфічного складно. А тут як раз потрапив мені на очі сайт-книгарня Андрія Кокотюхи.
Отут то у мене і виникла ідея зробити сайт з можливістю продажу книжок для свого улюбленого автора — Владислава Івченка. Адже саме він ще рік тому почав продавати електронні версії книжок, які невидавалися, започаткувавши серію «Невиданий Івченко». Ці книжки справжній ексклюзив, купити їх можна лише у автора, бо більшість їх ніколи не буде видана, у всякому разі не зараз і не в цій Україні.
І я взялася за роботу, оскільки була знайома з творчістю атора, то знала, де знайти інформацію та фото, сподіваюсь у пана Владислава за це до мене не буде претензій. Тексти та цитати підбирала на власний розсуд, бо це моє особисте бачення сайту))))
Нижче можна подивитися тільки скріншоти, бо робоча версія тільки в моєму комп'ютері.

Старі-нові кросівки для бігу)))))

Днями робила невелику ревізію речей і відкопала старі кросівки. Старі, це в плані куплені бозна-коли, але по вулиці я в них майже не ходила, тягала на тренування до фітнесклубу, потім  закинула. А минулого літа дістала, подивилися, вони цілі, гарні підошва, тож вирішила прилаштувати для бігу, але вставки з кожзаму почали лущитися і висіти лахміттям. Тому я знову закинула їх подалі. А тут вже остаточно вирішила їх обклеїти і таки ще в них трохи побігати.

Далі...Collapse )

Бабський тиждень VS 8-ме березня

Сьогодні зайшла розмова про  Масляну, що готували раніше та як святкували. Я вирішила заглянути в книгу Капранових «Веселих свят», і прочитала там класну річ)))
«Масниці іноді звуть Бабським святом або Бабським тижнем, бо жінка у цей час вважається головною, і чоловіки повинні коритися дружинам і терпіти їхні примхи. Жінкам же цього тижня дозволяється все, бо це їх свято».
То виявляється раніше для жінок був цілий тиждень свята, а радянська влада скоротила все те лише до одного 8-го березня. А ми чомусь за нього там чіпляємося і не хочемо розпрощатися.
Хоча особисто мені цілий Бабський тиждень більш до вподоби)))) 

Загаджений Київ

В Києві почав танути сніг і одразу стало видно, що кияни великі засранці((((
Не тільки на газонах, але й на тротуарах купи собачого лайна, треба добре дивитися під ноги, щоб не вступити в оту купу.
Так звані любителі собак, невже ж з вас упаде корона, якщо ви приберете за своїм чотириногим другом?????