freckle06

Давно я вже не брала до рук пензлів та фарб. І от нарешті нещодавно проінспектувала наявність своїх запасів та розмалювала кофтинки, нанісши на них логотип туристичного клубу «Мандрияки».

До речі, кияни, тут на 17 листопада запланували похід до Музею історії туалету, то кому цікаво приєднуйтеся)))) А заодно дізнаєтеся, де знаходиться башта №5 Київської фортеці, бо саме в її приміщенні знаходиться музей.

Вісім місяців тому купила квитки на літак від Ryanair та запланувала вихідні у Гданську. І от нарешті листопад, залишивши всі справи вдома прямую до аеропорту Бориспіль. Цього разу всі контролі пройшла швидко та без проблем. Як раз заряджала телефон, коли оголосили про затримку вильоту на одну годину. Ну, ок, думаєш ти, всяке буває, щоб зайняти чимось час починаєш трощити припасені цукерки.
А потім оголошують посадку, ну все, Гданськ, я лечу. Але… не тут то було. Десь хвилин 40 ми простояли перед виходом і всіх повернули до залу. Рейс відклали до 4 ранку. Тоді стоячи біля вікна, я побачила, як виймають речі з багажного відсіку, стало зрозуміло, що цим літаком ми вже не полетимо. Потім прийшла ще парочка SMS від авіакомпанії з цифрами 11 дня та перша година.
Чесно був шок, бо реально у тебе пропадали гроші за бронювання хостелу, та й взагалі весь сенс поїздки втрачався.
Потім почалося дружнє бродіння аеропортом, у якому ніхто нічого не вирішує. Людей перекидали від інфостійки до штатної працівниці аеропорту, яка нічого не могла сказати.
Баришня на інфостійці обіцяла представника Ryanair, якого просто не існує, обіцяла розселення по готелям і ще щось, чого звісно і не збиралися робити. Як завжди, розлюченим та втомленим людям кинули дрібних сошок для лінчування. Було дивне відчуття, що ти перебуваєш у театрі абсурду. Тобі намагалися вішати якусь лапшу на вуха, було нічого не зрозуміло. Працівниці аеропорту щось там лопотіли собі під ніс і до того ж зовсім не державною мовою. А мені було просто вже смішно.
Нарешті бажаючих вивели, видали по пляшці води та паніні і залишили чекати заяву. Не пройшло і року, коли кожному видали папірець з двома рядками тексту і майже невидним штампом))))
2.30 ночі, втомлений тюпаєш додому.
З одного боку це добре, що той літак не полетів, бо якщо щось з ним не так, то мені не хотілося б що це з’ясували вже в повітрі. До того ж в уяві почали зринати гарні картинки з книжки Кідрука)))
А з іншого звісно прикро, що плани погуляти Гданськом та подивитися на Балтійське море провалилися. І головне залишилося таке неприємне враження від Ryanair, хо ч ти і розумієш, що це такий собі форс-мажор, але після смак все одно залишився. А наступного дня двоє моїх знайомих спокійно собі полетіли до Швеції та Німеччини.
А Гданськ я таки ще побачу, можливо зараз просто не його час)

Рівно рік тому не стало бабусі. Вона була прекрасною людиною, а що саме головне вчителем від Бога. У неї не було дурних дітей, вона несла знання кожному, навіть тим, на кому ставили хрест і казали, що з нього нічого не вийде. Бабуся любила дітей та свою роботу і могла знайти підхід до кожної дитини. Вже на пенсії вона займалася з малечею, підтягувала їх,що саме цікаве – безкоштовно, ну не розуміла, як можна за таке брати гроші.
Саме завдяки їй, я є тою, якою є, адже саме бабуся навчила мене читати, писати та рахувати, саме вона, а не моя перша вчителька))))
Вже рік пройшов, як швидко летить час…
Коли вона помирала, то просила не приносити похоронні вінки, але все одно її могила нагадувала величезну яскраву клумбу серед похмурого та брудного кладовища. На чорних стрічках переважав напис – Першій вчительці від учнів… Тай самих учнів прийшло багато – від серйозних дідусів пенсіонерів до хлопців, трохи старших за мене.
А вона лежала, змарніла, змучена хворобою, байдужа до всього…
Спи спокійно наша рідненька, ми тебе пам’ятаємо.
А це все фотографії її учнів. І звичайно ж не всі. Бо колись була така гарна традиція робити загальну фотографію у шкільному дворі, а потім за зміну прийшли планшети.

Стрілецька 12, робота австралійця Фінтан Мегі. Малюнок присвячений чемпіонці світу з художньої гімнастики – українці Ганні Різатдіновій.
Фінтан Мегі зображує Ганну в момент виконання сальто.
Цей мурал я фотографувала ще у 2015 році, тоді робота над ним ще тривала. Тепер от малюнок має завершений вигляд)

( Дари осені...Collapse )

Трохи стареньких муралів, які вже не один рік прикрашають стіни київських будинків)))
Велика Житомирська 19-Б «Повчання синам Ярославу 1054 рік» автор Дмитро Фатум. Мурал створено на основі однойменної роботи художника Бориса Чорікова 1836 року.

( Далі...Collapse )

Дуже давно не бувала у дворику з воронами. Тому коли декілька місяців тому мені потрібно було написати опис цього цікавого туристичного об’єкту, то трохи замислилася, бо не знала, що з ними та чи вільно туди можна потрапити. Тоді довелося звернутися до статей в інтернеті.

( Ворони...Collapse )

До Майданека ми потрапили у наш другий день перебування у місті, все вийшло якось спонтанно.


( Концтабір Майданек...Collapse )

Пам'ятаю як десь років сім тому в Києві почали з'являтися 3д-малюнки на асфальті, тоді це було вдивовижу. А зараз на них мало хто звертає увагу, а даремно, красиво ж)))

( +1Collapse )

Збірка «13 різдвяних історій»
Книжку придбала ще на Книжковому Арсеналі, але прочитала от тільки зараз, напевно чекала наближення холодів та зими)))) В книзі 13 історій різних українських авторів, якісь зачепили, якісь здалися надто сумними, а деякі навпаки смішними.
Найбільш насмішило оповідання Андрія Бондаря «перше Різдво на віллі «Сова» про те, як чоловіки намагалися відігріти трубу з водою напередодні свята у дачному містечку.
Пройняли до сліз оповідання Маріанни Кіяновської «Дік» та Мар’яни Савки «Ангел поверхом нижче». А заставило повірити у дива оповідання Андрія Куркова «Золоті ножиці й три пригоршні снігу»

Владислав Івченко «Життя по-справжньому»
Оскільки не було нагоди почитати паперову книжку, то довелося вибирати з того, що закачано в електронну. І звісно ж зупинила свій вибір на Івченку. Цього разу читала «Життя по-справжньому». Це щось на зразок сценарію телепередач, які складаються з різних сюжетів – кримінальних, про відомих вже читачу чудовиськ та про інші цікаві містичні штуки. Читається легко, бо захоплює і ти з нетерпінням чекаєш, чим же закінчиться сюжет. Написання сценаріїв у Івченка теж гарно виходить, хоч зараз можна починати знімати передачу.

Андрій бондар «Церебро»
Нова книжка оповідань Андрія Бондаря. Починається все зі звичної короткої прози Андрія, де вгадується він сам, але поступово з кожним оповіданням все змінюється. Історії стають все з більшим глибоким змістом та більш містичними,використовуються певні образи, які примушують працювати твій мозок. До речі, назва книги у перекладі і означає мозок і, якщо не помиляюся, він згадується автором у двох перших оповіданнях.

Олексій Волков «Емісар»
Я вже читала пару книжок цього автора і вони мені сподобалися. Прочитана ж, викликала дивні емоції, спочатку я думала, що читаю пригодницьку історію з елементами бойовика, потім домішалися елементи фантастики та міжпланетні цивілізації. Стало якось не цікаво, бо я не дуже люблю таку тему. Згодом я вже увірувала, що то просто сюжетний хід, а вся справа у грошах та таємних операціях. А потім знову все перевернулося з ніг на голову, вийшло неочікувано.

Нещодавно у Києві відкрили десяту мініатюрку. Знаходиться вона на вулиці Рогнідинській, 9, біля ресторану «Первак».
Мініатюрний грамофон нагадує, що саме у Києві вперше на території України у 1911 році побудували фабрику по виготовленню грамплатівок.

( Грамофон...Collapse )

Автор муралу з лебедями на стіні будинку № 9 у Георгіївському провулку є львівський художник Тарас Arm, цю роботу він створив у 2015 році у рамках проекту CityArt. За словами художника у своєму малюнку він втілив ідею лідерства — ключ птахів прямує у височінь за своїм ватажком. Кольори ж Тарас підібрав так, щоб вони зливалися з небом і тим самим створювали ілюзію поєднання реального неба з намальованим.

Цього року у мене вийшло три Джека, один дорослий і два маленьких)))

( +2Collapse )

Цього року вродило багацько гарбузів, як декоративних так і звичайних і навіть гігантських. Звісно, що починаєш думати, що ж з них такого приготувати та починаєш шукати цікаві рецепти.
Вирішила спробувати спекти гарбузовий хліб. Перша спроба це завжди експромт, ти точно не знаєш, що з того вийде та що в якій кількості краще покласти.

( Рецепт...Collapse )