Шукаю роботу

Взагалі шукаю роботу дизайнера, але життя така мінлива і непередбачувана річ, що кожного разу доводиться відкривати в собі нові якості та освоювати щось новеньке.
Тож можу таке:
Зробити сайт, слідкувати за ним, оновлювати, наповнювати контентом. Як правило працюю з двигунцем Wordpress але з необхідності можу і щось інше освоїти.
Розробити дизайн сайту, але тут складніше, бо сама не верстаю, хоча знаю HTML та CSS.
Розробити логотип та фірмовий стиль, але не щось захмарне, бо художник з мене якщо чесно не дуже добрий.
Розробити дизайн та підготувати до друку макети візиток, календарів, листівок, флаєрів, вивісок.
Зробити фоторепортаж та написати звіт.
Написати статтю, описати туристичний маршрут, останнім часом трохи пишу на туристичну тематику, що є для мене близькою та зрозумілою.
Можу навіть бути контент-менеджером, але погодьтеся, писати щось про електроприлади, машини, сантехніку чи косметику, коли ти в тому зовсім нічого не тямиш, дуже складно.
Люблю подорожувати, відкривати нові цікаві місця, якщо б ще знайти роботу, пов’язану з чимсь таким було б просто ідеально, але можливо є ще щось цікаве не менш від подорожей))))
Знаю, що не ідеальна, я маю слабкі сторони, але готова працювати, відточувати майстерність та освоювати нове.
Можливо комусь щось потрібно чи хтось знає підходяще місце буду вдячна за допомогу чи рекомендацію.

За лаштунками театрів

Вчора в рамках святкування дня народження Андріївського узвозу побувала на екскурсіях у двох театрах — в старенькому невеличкому «Колесі» та новому «театрі на Подолі».
«Колесо» має три зали, у тому, що вважається великим, я колись бувала, але думала, що то малий зал)))) Є ще зал-кафе та камінний зал, назва пішла від каміну, що знаходиться у кімнаті. Сама будівля театру стара і має свою історію, її будував ювелір, а раніше на цьому місці знаходився магазин та бордель. В радянські часи будинок обладнали під комуналки, навіть зараз можна побачити, де стояли перегородки. Вузенькі коридори, вузькі сходи, невеличка гримерка, в якій довгий час перевдягалися і чоловіки і жінки. Зали настільки маленькі, що ти так чи інакше будеш відчувати себе частиною того дійства, що відбувається на сцені. У театру є ще симпатичний дворик та власна собака.
Театр на Подолі після «Колеса» видався просто гігантським — великий хол, ліфти, сучасне освітлення, бетонні стіни. Театр є державним і за всю свою історію фактично не мав нормального власного приміщення. Нову будову їм обіцяли давно і навіть почали будувати, але… Нова будівля з’явилася нещодавно і викликала хвилю обурення та протестів. Так, можливо, вона потворна і ні фіга не вписується в загальний план Узвозу. Але з самого початку її будували для театру, тому всередині все сплановано та продумано, все сучасне і в той же час мінімалістичне та просте.
Побували у бутафорському приміщенні та за кулісами, вийшли на сцену, так як то роблять актори. Зал зручний і навіть з 8 ряду добре видно сцену. Вражає звісно обладнання, звук, освітлення, декорації, які проектуються на панелі, є навіть снігова машина та дощова установка.
Тож два зовсім різні театри, з різними підходами, вони будуть сприйматися по різному, але обидва варті уваги і обидва цікаві, кожен по-своєму.
Словом, було цікаво та пізнавально, а головне мені шалено захотілося побувати на виставах кожного з театрів, щоб відчути дух кожного з них.

Ковель. Декількагодинна прогулянка

Саме з Ковеля почалася моя чергова поїздка до Польщі. Маючи лише годину перед пересадкою на рейковий автобус до Холма, я лише прогулялася базарчиком у пошуках кави, подивилася на будівлю вокзалу та паровозик. А от вже при поверненні мала цілих п'ять годин, щоб погуляти містечком.

Ковель...Collapse )

Троєщина

За остання три роки Троєщина зазнала ряд змін на краще. Не казатиму про всю територію, мова про початок району, де саме я і живу. Тут виросли два чудові сквери, один з них Небесної Сотні, з'явився пам'ятник солдату-добровольцю, що на момент встановлення був першим в Україні.
А буквально на днях відкрили отакий голлівудський напис, що тепер зустрічатиме всіх, хто в'їжджатиме на Троєщину, тепер точно ніхто не заблукає))))
Читала багато негативних відгуків, народ починає закидати, що нафіга поставили, краще б зробили дороги, метро, дитячі майданчики і так далі, що це піар «Свободи» перед виборами.
Не буду сперечатися, кожен має право на свою думку, але я точно знаю, що якби не підтримка депутатів від «Свободи», тоді у 2013 році у мене під будинком був би не чудовий сквер, а супермаркет...
І на мою думку, напис чудовий)

Суми — місто у якому не доведеться сумувати (частина друга)

Отож розпрощавшись з письменником ми рушили до центру шукати місце для обіду. Владислав порадив нам декілька закладів, з нормальними цінами та їжею.

Ще трохи про Суми...Collapse )

Суми від Владислава Івченка

Після ранкової самостійної прогулянки містом на нас чекала екскурсія від відомого письменника Владислава Івченка. Три години пролетіли як мить, ми почули багато цікавого, а посмішка не сходила з обличчя. Дуже дякую Владиславу за чудові розповіді та витрачений час. Хто краще розповість про місто, як не людина, яка там живе і до того ж багато років пропрацювала журналістом.

по Сумах з відомим письменником...Collapse )

Суми — місто у якому не доведеться сумувати (частина перша)

В Суми я планувала поїхати ще минулого року, але якось не склалося. А потім весною, обзавівшись на туристичній виставці чудовим путівником, вирішила будь-що відвідати це місто в цьому році. І от нарешті в кінці літа я це зробила))))

Перше враження...Collapse )

Патріотичний мурал на Ольгинський

На електрощитовій поряд з будинком №3 на вулиці Ольгинський у 2014 році з'явився патріотичний мурал, його автором є французький художник-мураліст Жульєн Маллан, що більш відомий під псевдонімом Seth.