February 7th, 2016

Втрачене...

Ці покривала ткала ще моя прабабуся. Ось дивлюся на них і дивуюся, як то вона робила, у неї не було жодної схеми, всі ці орнаменти вона тримала в голові. Це зараз ми розумні, бо маємо купу схем, програм, які можуть розбити малюнок на шматки. А вона просто перебирала ногами лапки на кроснах і переміщала човник з ниткою туди–сюди. За всоє життя чого тільки вона не переткала — і простирадла, і рушники, і килимки, і покривала. Незважаючи на наш час технічного прогресу, такого вже ми ніколи не зробимо, а головне не знаємо як, і на жаль, ніхто вже не розкаже.