June 30th, 2016

Прочитане — червень 2016

Андрій Кокотюха «Червоний»
Ця книга у мене вже давно, напевно більше року тому її купила. Все збиралася її почитати, але кожного разу переключалась на щось інше і так про неї забувала. А тут перед поїздкою до Кривого Рогу, під час якого я мала побувати в місцях зйомки однойменного фільму, взялася за «Червоного». Книга дуже цікава і читається на одному диханні. Мені сказали, що вона сумна, так сумна, бо описує реалії того часу (1947-1949р.) До рук молодого чоловіка потрапляють три зошити його дядька-журналіста з Чернігова, який за життя саме за ці записи був визнаний ворогом народу і відправлений до божевільні. В цих записах розказана історія командира УОН-УПА Данила Червоного. Кожний зошит — це розповідь людини, яка так чи інакше знала Червоного і пересікалася з ним. Прочитавши книгу усвідомлюєш якою страшною та жорстокою машиною був радянський механізм, для якого люди були нічим. Тих хто піддавався перетворювала на бездумних овечок, непокірних знищували або відправляли в табори, шахти, штрафбати, де вони «змивали свою зраду працею та смертю». Таке враження, що радянській системі навіть вигідно було виявляти побільше ворогів народу, бо саме вони ставали робочою силою, яка виконувала плани, які бралися невідомо звідки.
В першому зошиті описано як на Волині радянські загони переодягнені у бійців УПА вчиняли розправу над місцевим населення, яке відмовляло їм у допомозі чи служило радянській системі. Я сама чула подібну історію від бабусі, яка зразу після війни дівчинкою поїхали вчитися до Луцька, бо дуже хотіла стати вчителькою а потім працювала в маленькому селі Лишнівка на Волині. Вона завжди розповідала які там були гарні люди, хоч і називали її східнячкою, але завжди добре відносилися і допомагали чим могли. Розповідала як виселяли цілі сім'ї до Сибіру, як відправили за Урал молоду вчительку, що жила на квартирі начебто бандерівців і не проявила пильності, як вночі вбили медсестру в селі, яка ніби-то відмовила у допомозі лісовим хлопцям. Схожий сюжет у книзі, але там нарузі та гвалтуванню піддалася російська вчителька. Але комуністична пропаганда добре забивала мізки, бо навіть досі, через стільки років, бабуся не вірить, що та смерть була ділом рук загонів НКВД...
Книжка дуже хороша, побачимо який вийде фільм.
Юрій Винничук «Весняні ігри в осінніх садах»
Це теж книга, яку давно хотіла почитати, і от нарешті добралася. Книга епатажна та досить відверта. Головний герой сам письменник, який після розлучення з дружиною кидається у вир життя — багато жінок та сексу. Тобто більша частина книги — це опис стосунків з жінками та їх сексу в самих різноманітних місцях. А потім у житті письменника з'являється молода дівчина, яка пропонує йому разом з нею вчинити самогубство. Автор вже майже готовий до цього, але саме в останній момент йому відкриваються істині причини, чому дівчина хоче піти з життя...
Сергій Пономаренко «Лик девы»
Чергова детективно-містична книга, в якій переплітаються події сьогодення та минулого. В наш час дівчина знаходить в Криму, а саме Судаці, маску діви, яка була божеством племені таврів, які в давні часи тут проживали. Ця маска несе в собі для деяких смерть, а для деяких захист. Цікаво описано штурм Генуєзької фортеці, я навіть намагалася у пам'яті відтворити де там Дівоча вежа, а де Консульський замок. Словом, мені припала до душі, цікаво та захопливо)