September 9th, 2016

Телевізор, то зло

От не дивлюся я телевізор вже багато років і нічого не втрачаю від того. Так, я не в темі сучасних серіалів,  дурних ток-шоу та реклами. Зате він на мене не впливає. А от старі люди дуже добре підпадають під вплив зомбоящика. Як приклад, моя бабуся, вона надивившись в черговий раз реклами, дзвонить з проханням купити їй то жовтий крем від усіх болячок, то ще якісь пігулки. І скільки не пояснюй, що то реклама, що все продумано і зрежесовано, вона все одно не вірить, бо для неї все, що в телевізорі, то істина...  Аби ж то тільки рекламою все і закінчувалося, а ще ж існують різні політичні ток-шоу та перекручені новини((( 

Біг по замкненому колу

Кожного разу намагаєшся заставити думати себе про хороше, про те, що люди таки у нас хороші, що колись можливо вони зміняться в кращу сторону. Але чомусь все відбувається навпаки, бо навіть вийшовши на ранкову пробіжку наштовхуєшся на банальну невихованість та неадекватність. От сьогодні зранку біжу собі навколо каналу, притримуюся правого боку, доорога широка — три бетонні плити. Назустріч хлопець та дівчина, біжать поруч, займають весь простір. І дівчина не думає звертати, біжить просто на мене з таким набурмошеним обличчям. Таки розминулися, але нас відділяло всього якихось пару сантиметрів. Виходить, що я, рухаючись і так по самому краю і по своїй стороні, мала взагалі стрибати в кущі, щоб їх пропустити? Ну зовсім вже. На іншому березі та сама ситуація, пара дівчат не змогла сформувати колону замість шеренги.
І так починається ранок, а по переду ще цілий день...