freckle06 (freckle06) wrote,
freckle06
freckle06

Лікування Карпатами)))

 Моє життя пішло шкереберть, все, чим я жила останніх два роки, розвалилось в один момент(. Час лікує,  і я потихеньку зализувала рани, але….
  І тут я згадала про 5 днів відпустки, може це якраз те, що допоможе мені остаточно поставити крапку. За вікном дощ, отже беру гумові чоботи і  їду мокнути в Карпати)))))
  Незважаючи на деякі сумніви, все пройшло чудово -  погода , наче зжалившись наді мною, подарувала 6 чарівних днів, тур фірма  була на висоті, готелі чудові. Правда одного дня на сніданок приготували яєчню, і багато хто відмовився її істи), а мені було байдуже. Ну яка тут може бути яєчня, коли попереду мене чекають гори і водоспади))))
   








6 днів пролетіли як один, море вражень і купа фоток, і головне - я відчула себе вільною, не потрібно було більше підтирати соплі, вислуховувати хникання,  що йому надоїло ходити, що він замерз, втомився, я зрозуміла, що це я втомилась бути сильною поряд з таким ніжним створінням чоловічої статі, втомилась приймати рішення, виправляти помилки в його дисертації …   Я немов прозріла і  більше не відчувала себе нещасною,   я остаточно вилікувалась)))))), час додому.
  Єдина маленька ложечка дьогтю - це екскурсію для бажаючих по Львову. І претензії у мене не до екскурсовода, тут якраз усе ок.  Більшість, а це люди зі східних областей, як виявилось, погано розуміли українську мову, а для мене розповідь про Львів російською - це нонсенс. Я закохалась у це місто  ще під час першого візиту сюди, тут все не так , як у нас у Києві, і люди тут набагато кращі, добріші чи що.
 Я змушувала себе слухати екскурсовода, але її слова якось обтікали навколо мене не залишаючи ніяких вражень, навіть назви кафе визивали різні емоції: «Гасова лямпа» і «Керосиновая лампа». Та з цим можна було  миритись, якби не молода пара з Донецьку.  Хлопець з дівчиною всю екскурсію лускали соняшникове насіння, спльовуючи шкаралупи через губу на львівську бруківку, наче залишали мітку - тут були ми, викликаючи у мене бажання взяти свій не підйомний рюкзак, напханий карпатськими сувенірами, і опустити їм на голову. Після екскурсії шалено захотілось їсти і я потюпала  грітись до Мазоха (спасибі привітному персоналу - незважаючи на те, що кафе було вщент заповнене знайшли для мене затишний куточок)
  А коли вийшла з кафе,  зрозуміла, що провтикала, зовсім не розрахувала час. Мабуть моя голова передихала чистого карпатського повітря і втратила відчуття часу), адже я хотіла  ще відвідати Львівську цитадель, про яку вперше почула від Романа Маленкова
http://ukrainaincognita.com/zamky-ta-fortetsi/lvivska-tsytadel   
Користуючись його орієнтирами, я швидко знайшла її, це і правда виявилось зовсім недалеко від центру, але, але…ні сфотографувати ні роздивитись все толком я не змогла.
Була 9 вечора, в парку темно і холодно, ткнувшись в якийсь тупик, я зрозуміла, що поки не втратила  орієнтир, треба повертатись. А тут ще собака якась прив’язалась …, отже ноги в руки і на вокзал)))
   А що не роздивилась цитадель.., то може воно і краще. Тепер у мене буде  привід, щоб одного разу після роботи сісти в поїзд і ще раз відвідати місто Лева))))))
Tags: Карпаты, Мысли вслух
Subscribe

  • Крапка

    З цього року я завершую Проект 365, який почала з 2013 року. Тобто протягом чотирьох років я кожного дня брала до рук камеру і хоч щось…

  • 365 — грудень 2016

    В грудні я знову примудрилася захворіти, тому майже пів-місяця просиділа вдома(((( Розмальовувала фігурки та працювала над календарями, розробила аж…

  • 365 — листопад 2016

    В листопаді до нас раптово прийшла справжня зима, я знову захворіла, багато пекла, то пироги, то хліб. Побувала на двох презентаціях книг, розробила…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments