Стосовно велодоріжки на Троєщину, задумка звісно хороша, але втілення в життя, ну як завжди.... Я стільки про неї читала, про нові передові технології, про дрібно–зернистий асфальтобетон, про вартість цієї краси — близько 2 млн грн за 1 км.
І ось я на початку велодоріжки)
Якість і справді вражає...
З замиранням серця ти їдеш по цій типу доріжці, бо саме тут закопано 2 млн грн, у так званий асфальтобетон.
Я звісно не розбираюся в асфальті, але те, що це не французькі технології то точно, бо там підложку під покриття навряд чи роблять із старого десь зідраного асфальту.
А ще тут чимало ходить людей, тому, думаю, доріжку ще якось розділять на вело та пішохідну зону. І не завадило б все добре загородити від машин, бо буде то об'їздна дорога для крутеликів, яким ліньки стояти у пробці.
І нарешті я в парку дружби народів, тут також з'явилося дещо новеньке - облаштували маршрут здоров'я, поставили таблички, намалювали вказівники. Але без ляпів знову не обійшлося. Надрукували однакові щити, а от відмітити де саме тут ви знаходитесь чогось забули))
Маршрут хороший, стежка звиваючись іде вглиб Муромця, людей майже немає, зато обабіч дороги безліч різних рослин, і я трохи захопилася)))
Спочатку я боялася, що не знайду іриси, тому коли побачила перший кущ із захватом його атакувала з фотоапаратом)))
Але чим далі я їхала, то їх ставало все більше і більше... Все навкруги було синє, а ближче до Десні взагалі цілі плантації))
Дорога маршруту повертала назад до Московського мосту, а я вирішила не повертатися і поїхала в сторону дамби, про що потім пошкодувала, бо дорога від Десни до Троєщині взагалі в жахливому стані(((
