freckle06 (freckle06) wrote,
freckle06
freckle06

Піп Іван Мармароський

Я вже давно мріяла піднятися на вершину Мармароського хребта — Піп Іван, але щось у мене то весь час не виходило. І от коли ще на початку року  у КАЕТ «Добре поїхали» з'явився у планах такий тур,  вирішила, що поїду незважаючи ні на які обставини. А потім виявилося, що замість одного Попа Івана, заплановано два. Радості не було меж.
Зараз про підйом на Піп Іван Мармароський, про Чорногірський напишу пізніше.


В п'ятницю ти ще в Києві, галопом збираєшся, дороблюєш макет вивіски, під дощем їдеш на потяг, а вже о 6 ранку суботи опиняєшся у Франківську, де тебе підбирає автобус і мчить до Рахова.
Оскільки потяг затримався десь на півгодини, то їдемо швидко, лише з однієї зупинкою на Яблуницькому перевалі, вдалині вже Закарпатська область.




Потім нашвидкоруч перевдягаєшся, снідаєш і їдеш до Ділового. Там наша чимала група пересідає з комфортабельного автобуса на  два ГАЗ 66.




Попереду стрімка дорога протяжністю десь 15 км до полонини Лисичої. Це було щось, нас трусило і підкидало, гілки чіплялися за  борти машини, і якщо спіймав гав, то можна було добряче отримати по руці. На підйомах ми з'їжджали вниз кузова. А м'які сідачки на лавках норовили зіскочити і доводилося дружно на раз, два ,три повертати їх назад.




Іноді після крутого підйому я готова вже була йти пішки))) але тоді б навряд чи я встигла на іншого Івана.))) Туристів з Ділового піднімалося чимало. Ми навіть сміялися, що на наступній зупинці, вони нас поб'ють за наш ГАЗ, який змушує їх лізти в хащі, поступаючись дорогою.






Поки машини дозаправляються, йдемо пішки. Вдалині вже видно Мармароський хребет, нам туди)












На вершині Попа Івана хмари


Але до полонини ще далекувато, то ж пакуємося в ГАЗ і на полонину.




Полонина Лисича.


Роздивляюся краєвиди та роблю фото.
Попереду Піп Іван Мармароський




Позаду гора Берлебашка


А справа від неї Петрос Мармароський




Екіпіруємося, ділимося на дві групи і починаємо підйом.








Друга група наздоганяє)))


Вид на Берлебашку та Петрос з вищої точки)


Фотозупинка, фотографуємо рододендрони, на жаль вони вже майже відцвіли. Уявляю яка тут краса в період їх повного цвітіння)
















А нам туди)


А тим часом вершину закривають хмари.


Позаду сонечко)


А у нас неначе у фільмі жахів, нічого не видно)










Українсько-румунський кордон, на жаль Румунську сторону за хмарами так і не роздивилися, а тому влаштували фотосесію біля прикордонного стовпа))








Вершина десь там за хмарами, лише якихось 350 м




На жаль, хмари не дали роздивитися альпійські пейзажі((




Лише на хвилинку хмари розступилися і відкрилася Румунська сторона






Вершина




Тільки-но зробили фото і небо остаточно затягнуло і пішов дощ




Тому довго не затрималися на вершині, а швиденько скотилися вниз)


Ще трохи квітів))












Ну от ми і спустилися, трохи погрілися і в дорогу, попереду ще чекав екстрім спуск на машинах, але спустилися ми швидше))))

Tags: Добре поїхали, Карпаты, путешествия, репортаж
Subscribe

  • Чемер. Руїни Михайлівської церкви

    Я вже писала про палац Пашковських в Чемері, але це ще не все, що можна побачити в цьому селі. Як раз біля Меморіалу та селищної ради можна…

  • Квітуча весна)

    Не втрималася і трохи нафотографувала)

  • Чемер. Палац Пашковських

    Так склалося, що я часто їжджу в напрямку Чернігова. Завжди чимось заклопотаний, завжди кудись поспішаєш і ніколи не дозволяєш собі трошки звернути з…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment