Кругами кататися не захотілося, пішки теж, вирішила проїхати велосипедом, заодно подивитится на велодоріжку.
Останній раз на Трухановому була десь трохи більше року, робила фотосесію, а гуляла від Пішохідного до Московського ще давніше, тому була дещо вражена змінами...
Щодо велодоріжки, то як такої її немає, висять щити, що тут пролягає веломаршрут і все, ні тобі маркування, ні знаків, ні розмітки, лише обмеження швидкості — 20 км. Для кого — водіїв, велосипедистів, пішоходів, ролерів? не зрозуміло... А суботнього вечора їх тут вистачало, притому, що кожен вважав, що дорога то тільки для нього — пішоходи йшли по декілька чоловік, займачи півдороги, велосипедисти їх обганяли розминаючись з автівками, які рухалися зі швидкістю надто далекою від 20.
У мене склалося враження, що я потрапила в якесь курортне містечко — потік машин, людей.
Як на мене, то тут варто було б зробити лише велодоріжку та пішохідну зону і ніяких машин, тоді можна було б насолоджуватися прогулянкою, а не слідкувати весь час за автіками та не дихати вихлопами((( Але такого ніколи не буде, бо що ж тоді будуть робити паркувальники біля шлагбауму, з кого бабки зніматимуть(((
Тепер про барбакан, таки я до нього дісталася))). Знайти його легко, перший поворот за мостом і прямо по бетонці, заблукати неможливо, навіть вказівник є)
Тут можна перепочити, випити келих пива, насолодитися споглядання робіт Єрмоленка, і не тільки, сам автор був присутній також))
А ось і нові роботи.
Перепочивши, детально все розгледівши та сфотографувавши, рушаю назад.
По дорозі зустріла з'їзд до пляжу та навідалася до написів, їх стан хоч і погіршав, але ще стоять)))
Під недобудованим Подільсько–Воскресеньським мостом хтось святкував чи то весілля, чи ще якусь фігню, російська попса линула на кілометр(((
Назад їхала по велодоріжці з іншої сторони, повз Ашан, виявилося, що то доріжка в нікуди, бо вона обривається, нормального з'їзду на Бальзака немає, прямо на Радужний теж, ну таке...
Ці неприємності ми переживемо)
