На території народу, напевно чимало, бо парковка забита машинами. Перед входом працює прокат велосипедів. А ми звертаємо за паркан і сходами вниз до каплиці. Колись, коли ще Янукович сидів у Межигір'ї, сюди пробивалося багато народу — відвідати святі місця, помолитися. Але насправді більшість з них, мабудь, просто хотіла зазирнути за паркан, хоч краєчком ока побачити як живуть сильні світу цього.Тому зараз там пусто, ми не зустріли жодну живу істоту, каплиця в якомусь занедбаному стані.
Наверх вели сходи, вирішили подиитися, що там.
А там отака дорога зі сходами та мостиками,ну як же не піти туди)))
Рухаємося акурат паралельно велетенському забору Януковича. В деяких місцях було важко пройти, бо позаростало кропивою та молодими деревами. Ох я і обжарилася, гірше тільки в дитинстві бувало)))) А ще була секція де залишилися тільки балки, доски хтось поцупив. Місцевість мальовнича, але насолоджуватися окрім кропиви, ще й комарі заважали)))
Я посміялалася про те, що б не довелося повертатися і наврочила. Стежка закінчилася, ми вийшли між двох парканів і... вперлися в зачинену хавіртку, як раз акурат біля іншого входу до Межигір'я.
Я дещо впала духом, коли зрозуміла, що треба повертатися, тому не сфотографувала, ту злощасну хвіртку( Була ідея перелізти, але точно не в моїй білій вишиванці.
Йдемо назад(((
Зате, повернулися набагато швидше, знайшли нову стежку і трохи скоротили дорогу.
Отак відсвяткувала, через хащі та кропиву до незалежності))) Не здаємося)))
