freckle06 (freckle06) wrote,
freckle06
freckle06

Кременчук. День захисника України

Пригадалося, як три року тому, на Покрову, я опинилася в Коломиї. Тоді не могла зрозуміти, чому все місто майорить червоно–чорними прапорами, люди святкують, а дорогою нам ще й трапилася колона велосипедистів все з тим же прапором. Не диво, бо в 2012 червоно–чорний прапор був диковинкою навіть для Києва, не кажучи вже про інші міста України. І тим паче ніхто тоді не міг уявити, що цей прапор можна буде зустріти на вулицях Кременчука.


Так склалося, що цього року Покрову та День Захисника України я зустріла в Кременчуку, відвідала друзів. Спочатку була ідея поїхати на Хортицю, але добре, що ми того не зробили, бо, як потім виявилося, там приймали президента, а тому звичайним людям там робити не було чого.
Кременчук відзначив День Захисника України маршем військових. Колона, яка складалася з учасників АТО, волонтерів та  звичайних людей рушила від Свято–Миколаївського собору,


























пройшлася центральними вулицями міста до пам'ятника Т.Г. Шевченка.












Дорогою до колони доєднувалися люди, а деякі просто зустрічали колону оплесками та словами подяки.








Міліції, в порівнянні з Києвом, тут фактично не спостерігалося, біля мене йшло декілька чоловік і на чолі колони їхала міліцейська машина, ото й усе. Як я дізналася пізніше,  багато міліції з Черкащини було відправлено до Києва, то можливо і  з Полтавщини також)))
Дорогою колона співала гімн та скандувала — «Слава Україні. Героям Слава».









Приємно було бачити велику кількість дітей. Оці хлопці всю дорогу несли червоно–чорний прапор.


Ці прийшли разом зі своїми батькаи героями і крокували поряд з ними.








Хтось привів свою дитинину подивитися на марш захисників нашої землі.


Біля пам'ятника Шевченка хлопчик дарував військовим жовті хризантеми. Неподалік стояв його батько, який привів дитину сюди, приніс квіти. Пізніше я бачила багато тих жовтих квітів у руках військових. І це було чудово.










Особисто у мене, велику повагу викликають батьки, які приводять свої дітей на отакі заходи, прищеплюють їм любов до своєї землі. Ці діти, коли виростуть, будуть мати свій погляд на ті чи інші історичні моменти, а не чужі перекручені, вичитані з підручника історії.
Бо є і інша реальність, де немає війни, солдатів, загиблих, зате є безкоштовні батути та солодка вата перед виборами. І чомусь ніхто не скаже: — «Дитинко не їж регіоналовської вати, а то ватніком станеш»...
Біля Шевченка хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих, виконали гімн, послухали слова командирів та волонтерів, поклали квіти.










Фото напам'ять.








Далі частина військових вирушила святкувати, а частина відкривати меморіальну дошку на честь військового Андрія Покладова,який загинув під Дебальцевим.
Ми йшли пішки, а тому на відкриття запізнилися.
Tags: Кременчук, Мысли вслух, репортаж
Subscribe

  • В гості до трьхсотітнього Смайлика

    Про Максаківський монастир чула давно, але об'єктом для обов'язкового відвідування він став після того, як у Менщині Туристичній я побачила…

  • Десна

    Щоб побачити Максаківський монастир потрібно з Максаків перебратися на протилежний берег Десни. Зробити це можна лише з червня по жовтень, коли…

  • Максаки

    Можна напевно не писати, що світ безмежно великий і в ньому стільки всього цікавого) І головне не потрібно далеко їхати, нові місця можна відкривати…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments