Дід Мороз спочатку намагався розмовляти сумішшю української та російської, потім повністю перейшов на російську. По манері його спілкування, мені представлявся не добрий дід з бородою, а який пацан з району.
Снігурка теж якось не дуже змахувала на той образ снігурки, який сидить у мене в голові. На щастя у неї не було кокошніка, але замість корони було щось, що більше нагадувало тюбітейку, образ доповнювали білі лосіни, та коротеньке плаття під шубою.
Але найбільш вражаючую виявилася баба зима, у мене навіть подих перехопило. Не знаю, як дітям, але мені стало страшно — товстий шар косметики, зелені тіні для очей, рожеве волосся.
Програма аніматорів була їм під стать. Вони притягнули з собою собачку і заставляли стрибати через коло з дятичих ручок, дітей обирали навмання. І коли обрали найменшого хлопчика, собака просто не пролізла через коло, дитина злякалася, а пес розгавкався. Незрозумілим для мене стало діставання з торби старих запраних дитячих трусів і їх приміряння до хлопчика, це мало бути смішним, ну не знаю.
Можливо я трохи відстала від життя, чи чогось не розумію, але знаю точно, я не хотіла, щоб до мене особисто в дитинстві прийшов такий дід мороз та компанія, ні до моєї дитини. Тим паче за таке батьки ще й заплатили по 135 грн за дитину.
