freckle06 (freckle06) wrote,
freckle06
freckle06

«Дівчина з іншого життя»

Першого квітня несподівано потрапила на Театральний капустник у Жовтневому палаці. І відчула себе отією дівчиною з іншого життя, про яку співав Вакарчук. Я вже давно не була в театрі, ну в такому справжньому з балконами та ярусами, бо останні рази ходила в Колесо, Театр на Подолі, ще в той, що був в Гостинному, потім на Андріївському та Україні. Там невеличкі зали, атмосфера вистави тебе поглинає повністю, та й знаходишся ти від акторів на відстані витягнутої руки, і то є круто, словом саме таким театрам я надавала превагу.
Коли на день святого Миколая побувала в оперному, то була трошки шокована, більшість народу сиділа в мобілках, розмовляла і зовсім не тягнула на поціновувачів музики, але тоді все це я списала на те, що це був благодійний концерт, люди прийшли за запрошеннями, а ми сиділи під самою стелею))))
І от Жовтневий, останнього разу я тут була ще в дитинстві на якій новорічній виставі. Всі красиві, розодягнені, пафосні, дехто навіть занадто. Неподалік від нас спостерігала жіночку, досить таки габаритну, яка натягла коротенькі шкіряні шорти на «мадам сижу» 52 розміру і обтягуючу білу мереживну блузу, словом, уявили собі цю картинку. Вона з чоловіком та сином десь хвилин 20 переміщалися з місця на місце, шукаючи краще.
Це була постановка в якій були задіяні актори багатьох київських театрів. Я особливо не знала на що очікувати, тому жодного розчарування не відчула. А от інші... Через деякий час після початку поряд хтось почав горлати, що то ганьба, що зовсім несмішно і за що вони тільки заплатили гроші. Це нагадувало балаган. Не знаю, але в моєю розумінні театр не повинен бути таким, тут панує тиша, не дзвонять мобільні, люди чемно проходять повз тебе повернувшись обличчям а не дупою і глядачі залишають свої місця лише коли впаде занавіс. Таке мені колись розповідала мама, так воно і залишилося в моїй голові.
А Жовтневий мені нагадав не театральний зал, а скоріше стадіон під час якогось матчу чи збірного рок-концерту. Саме вони починаються з запізненням, люди весь час метушаться і снують по залу, грають мобільні. І саме на них можуь обсвистати певні команди, які своїм виступом затримують виступ хедлайнера. Але ж це був не концерт, і поряд сиділи не рокери чи панки, а ніби-то солідні тьоті, але волали вони як на базарі. А тут у одніє дамочки в партері почалася справжня істерика. Вона скочила та почала кричати, що люди, що ж це робиться, це жах, і з чоловіком вибігла з зали. Вслід долинули крики, що жінка молодець. Можливо, їх можна зрозуміти, за квитки вони відвалили чималі бабки, але ж, по-перше, є ж певні правила етикету, а, по-друге, можливо, справа і не в виставі. Можливо, вони просто хотіли поржати з пласких жартів, а те, що їм показали заставляло мізки попрацювати. Все це залишило неприємний осадок. І ця ситуація показала наскільки ж ми не поважаємо один одного(((
Мені в той момент загадалася ситуація, яка трапилася у Міжрічинському парку два роки тому, коли під час екскурсії болотом один чоловік упав і весь промок, тоді він теж кричав, страшенно розлютився, а одна дівчина на те йому сказала, щоб він просто розслабився і отримував задоволення))) Я так і робила, я ж пришла за враженнями, емоціями, а не попсувати собі нерви та оточуючим)))
Але все одно враження і настрій в залі були вже не ті. Ніхто не захотів дивитися на номер Даші Малахової. Тому думаю, щоб хоч трохи врятувати ситуації на сцену покликали Аду Роговцеву, яка вийшла на сцену просто із залу. Сказала декілька слів про гумор, що не завжди і не для кожного він смішний, і що в наш час сміх можливо трохи недоречний, а потім зіграла, знову ж таки не комедійну постановку. І це було неперевершено. Але незважаючи на бурні овації, біля мене хтось постійно бубонів, і мені доводилося концентруватися на дійстві на сцені та ігнорувати сторонні звуки.
Отакі мої враження від виходу в світ.
Але на цьому позитивні враження від першого квітня не завершилися. Останній 114 автобус на Троєщину, забитий повністю, мені якимось дивом вдалося туди втрамбуватися. І одразу ж, чомусь саме молодий чоловік почав невдоволено бубніти, щоб його не штовхали, таке враження, що ми ломилися в його особистий лімузин. Але найбільше вирізнилася кондуктр, вона з багряним від гніву обличчям кричала, щоб оплачували проїзд, бо вона викличе поліцію і нас всіх запакують)))
Залишалося тільки посміхатися, ну це все ж таки день сміху)))
Tags: Мысли вслух
Subscribe

  • Літні мотиви

    Коли за вікном все біло-сіре, то хочеться яскравих барв) Так і згадуєш про літні фотографії)

  • Купальські мотиви

    Я вже досить давно не фотографувала людей. Репортажі звісно були, а отак щоб влаштувати звичайну фотосесію, то це ні. А тут як раз на Івана Купала…

  • Місяць

    Зовсім випадково, проходячи повз дерево, помітила гарний ракурс, місяць немов в рамці)

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments