freckle06 (freckle06) wrote,
freckle06
freckle06

Міжрічинський парк та 9-та річниця клубу «Добре поїхали»

9-ту річницю туристичний клуб «Добре поїхали» відсвяткував поїздкою до Міжрічинського парку. Оскільки туристів, що зібралися у цю святкову подорож виявилося аж 70, то і поїздок було дві. Я їздила у складі першої групи, з погодою нам трохи не поталанило, бо напередодні стояла справжня жара, а суботній ранок зустрів холодом та сильним поривчастим вітром. Але те нікого не спинило, тим паче, що в програмі було заплановано новий маршрут.


Цього разу до Отрохів ми не доїхали, звернули в сторону Київського моря, де нас на дорозі вже чекав директор парку  — Андрій Сагайдак, далі ми вже рухалися за його Нивою. Коли почалася така дорога, всі думали, яка ж вона погана, але тоді ми ще не знали, що це тільки квіточки, дійсно погана дорога нас ще чекала попереду.


Ця дорога викладена з каміння — старий варшавський шлях.


Перша зупинка біля косачівського дуба, біля нього встановлено різні пам'ятні знаки та хрести. Скільки насправді років дубу невідомо, бо називаються різні цифри від 500 і до понад тисячу.








Рухаємося далі — обвідний канал.








А це берег Київського водосховища, тут шалений вітер, тому довго насолоджуватися краєвидами не вдається.


Навпроти як раз впадає річка Тетерів. У цій частині природа бере своє, місцевість поступово заростає очеретом, тут гніздяться лебеді, ми бачили парочку.


Котики))) Ніхто не може втриматися — фотографують всі))






Прямуючи назад до маршрутки трохи занурюємося в ліс, тут вітер вже не такий сильний, то можна і пройтися, роздивляючись по сторонам, та слухаючи розповіді Андрія про те, які рослини трапляються на шляху.








Ліс ще не прокинувся, дуже мало зеленого листя, краєвиди більш нагадують осінні.


Далі ми рушили у західну частину парку до села Сорошичі. Отут то і настав час дійсно поганої дороги, це була яма на ямі, ми повзли немов черепашки, постійно виляючи то в один бік, то в інший. Відстань то і невелика, але ми їхали, таке враження, що вічність.
Зупинилися, подивитися на стару хату.


Поки ми їхали з'явилося сонечко, і ми зробили чергову зупинку біля джерела з питною водою.










Окрім води половили жабу, та влаштували їй фотосесію)))










а ще знайшли досить таки фотогенічні червоні гриби)))




І ось нарешті ми в Сорокошичах, до місця святкового обіду вирушили пішки — треба ж апетит нагуляти))


А заодно подивилися на мурах, сіянці сосни, ряст та омелу.
















Обідали на старовинному оборонному валу. Але спочатку Андрій Сагайдак провів майстер-клас по приготування крамбамбулі. Можна спробувати зробити вдома, але сумніваюся, що вийда так же смачно.
І так в казанок наливаємо горілку, але не всю, трохи залишаємо, додаємо стільки ж води.




Далі кидає чорний перець горошок


Корицю


Корінь імбиру


Трохи мускатного горіху та мед.




Далі розпалюємо отаку конструкцію і ставимо казан на вогонь і доводимо до кипіння.




В очікуванні.


Після додаємо решту горілки,  залишаємо настоятися і крамбамбуля готова.






А тим часом можна поласувати березовим соком.


Наповнюємо келихи.






тим часом лунають святкові тости з побажаннями, а керівник клубу отримує подарунки — дівчата дуже постаралися і зробили шикарну фотокнигу, використавши найцікавіші фотографії, зроблені в різні роки існування клубу.  Розвороти не фотографувала, але повірте книга класна)


А поки я прилаштовувала книгу на пеньок, почався обід — наливали рибну юшку з декількома видами риби, насипали куліш з м'ясом та розливали по чашкам трав'яний чай.




А тим часом сонечко все більше посміхалося і небо радувало око своєю блакиттю.




На зворотньому шляху завітали до лісництва, дізналися, як можна виростити самшит, тую та можжевелові






зробили спільне фото з прапором, подякували всім та рушили до Києва.


А попереду нас чекала довга та зовсім «вбита» дорога. Надвечір прояснилося, тому сподівалися встигнути на захід сонця над морем, але на жаль застали лише останні відблиски.








В Київ повернулися вже після 20.00, ми багато часу провели в дорозі, не так багато ходили як хотілося, зате побували в нових цікавих місцях. Так другій групі наступного дня пощастило з погодою, але вони вже не потрапили в ті ж місця, де були ми. Тому можна вважати, що у нас був ексклюзив, бо поки до Сорокошичів буде така дорога, туди наврядчи ще хтось поїде.
Tags: Добре поїхали, Чернігівська область, путешествия, репортаж
Subscribe

  • Бігач

    До недавна я знала, що Бігач - це село, що знаходиться в стороні від траси в Менському, а нині вже Чернігівському районі. Чому звернула увагу, бо на…

  • У пошуках примари

    До недавнього часу найстарішим храмом Менщини була Миколаївська церква в селі Городище. Церква була збудована у 1763 році, в 60-тих роках її…

  • Літо

    Літо, поле, на якому колоситься пшениця та ячмінь, сонце, що наближається до горизонту і все навкруги заливає жовтогарячим світлом, а ще тиша і…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments