Презентація проходила у формі дискусії, в якій брали участь, окрім автора, його редактор — Олександр Стукало та Софія Філоненко — літературознавець.
Але все пройшло мирно, без жорстокої критики, навпаки з посмішками та позитивом.
Черга за автографами.
Ось нарешті і я маю автограф автора, а то не порядок)))
Насправді, для себе я відкрила Владислава Івченка лише минулого року на Книжковому Арсеналі. Ні, я чула про його сищика імперії, бачила книги в книгарні, читала позитивні відгуки, і навіть, як зараз пам'ятаю, рекомендації від Сашка Положинського, що варто почитати, але я так і не почитала. І от рік тому я побачила Івченка на вуличній сцені, коли він читав оповідання про війну, тоді мене вразила його позитивна енергетика))) Після того, наступного дня я пішла на презентація чергового Івана Карповича, щоб більше дізнатися про автора та його твори, і от після того, я підсіла на книжки Івченка)))))
А от послухати, як Івченко читає свої тексти, але не просто так, а під музику можна було вчора на вуличній сцені Книжкового Арсеналу. Це були два уривки з роману «2014» та оповідання «Запах спекотних яблук». Поєднання голосу та музики, в якій перемішувались мелодія, різні звуки, сигнали, тупіт копит, помахи шаблі — все це підсилювало враження та давало змогу яскравіше намалювати картинку від почутого у своїй уяві. Я так захопилася, що зробила лише 5 фото, але ж було цікаво, а тут таке, чи ти фотографуєш, чи слухаеєш)))
Шкода, що читав Владислав о 10 ранку, тобто тоді, коли більшість відвідувачів ще спала, але той хто прийшов, той отримав море задоволення, а то хто проспав, то нехай спить собі далі))))
