freckle06 (freckle06) wrote,
freckle06
freckle06

Пуща Відлюдника або другий день на Поділлі

Другий день на Поділлі почався із дзвінка будильника о 6 ранку. Вставати страшенно не хотілося,  під ковдрою було тепло, а от зовні не дуже))) А потім таки встаю, чалапаю вмиватися і життя потроху починає налагоджуватися — навкруги краса, повітря чисте, просто прозоре, із-за пагорба починають пробиватися сонячні промені, гарно освітлюючи гору навпроти. А ось і Дмитро прокинувся, зазирнув до нас за окропом для кави.


І от допиваю чай, готую сумку з фотоапаратом, шнурую берці і вперед. Таких відчайдух зібралося небагато — всього п'ятеро разом з Дмитром. При денному світлі дорога до Збруча виглядає зовсім по-іншому)))  Дмитро показав нам класну точку з якої відкриваються красиві краєвиди. Того ранку природа зробила нам подарунок — подарувала гарне світло і туман, який повільно піднімався над водою. Хто був з фотоапаратом, той почав в захваті клацати затвором, а хто ні, той просто милувався.






На передньому плані така красива висока трава, але ж яка на ній була роса. Я переключаюся на краплинки роси і забуваю про все на світі. А потім довелося пожинати плоди мої захопленості — берці потім до самого обіду не могли остаточно просохнути, але ж воно того було варте.




















Нафотографувавшись, вирушаємо до Збруча. От скільки переходили через місток туди-сюди, а мені тільки вдома спало на думку, що це був перехід із однієї області до іншої. Виходить ми подекілька разів на день відвідували Хмельницьку та Тернопільську область)))


Навкруги краса — контури будівель м'які, оповиті туманом.




Скеля, на якій стоїть «Хрест Свободи», привернула більше уваги ніж сам хрест, бо на ній можна роздивитися скам'янілості рифів, моховаток, морських лілій та їжаків, чим всі й займаються)))). Такі хрести встановлювали у 1848 році на честь скасування панщини.


Потім спускаємося на берег Збруча, подивитися як підіймається туман та сонячні промені виграють на неспокійній воді.








Щасливі, радісні та з мокрими ногами повертаємося на базу, але головне думаєш, який же я молодец, що не піддався спокусі і не проспав таку красу.
Після сніданку, але вже всією групою, вирушаємо в тому ж напрямку, до екологічної стежки, що веде до Пущі Відлюдника. З давніх давен ця територія була територією волхвів і на ній розташовувалося чотири священні городища. Одне з яких — Звенигород ми і побачилии цього дня.


Після дев'ятої сонце вже високо і краєвиди виглядають вже зовсім не так(((


А ось і початок маршруту, в лісі красиво та приємно прохолодно.








Тут можна гуляти самому, дорога гарно промаркована, заблукати просто неможливо)))


На роздоріжжі можна піти чи до криничок чи одразу до печери відлюдника, прямуємо спочатку туди.


Під ногами звичайна на перший погляд дорога, але якщо добре придивитися, то можна побачити камінці, що виглядають з-під землі,  виявляється, що це залишки старої бруківкі, яку було покладено ще за волхвів.


Печера «Перлина», але справжніх перлин там не має, а свою назву отримала від вапнякових утворень, які були в ній знайдені. Вхід закритий решіткою, бо печера глибока і без спеціального обладнання до неї не спустишся.


Рушаємо далі, ще один невелий підйом і ми біля печери відлюдника, яка розташована в камені на самій верхівці гори, складається з двох приміщень, в одному старець спав, в іншому молився.








Спускаємося нижче, робимо фотографії)))




А це вали та рови давнього священного городища Звенигорода. Колись тут стояли ритуальні вогнища, ідоли, були викопані ями та колодязі, в які кидали жертвоприношення. В жертви приносили і людей, по що свідчать знахідки археологів.




Треба обов'язково сфотографуватися)))






А зараз це просто живописні вали, і уявити тут волхвів, що приносять людські жертви якось важкувато)
Стрімкою стежкою спускаємося вниз і перед нами перше джерело, у воді якого виявлено іони срібла, звідки вони тут вчені і досі не знають, звісно ходить купа легенд, але то ж всього навсього легенди.  Місцеві кажуть, що ця вода допомагає при запаленні очей.
Доки всі стоять в черзі за водою, я фотографую квіти, які ростусть обабіч дороги.










За якихось метрів 100 ще одне джерело,  гліцеринове, насправді ж просто його вода дуже м'яка,  умившись чи намочивши руки, відчувається м'якість шкіри.


Далі рухаємося в долину Збруча, Дмитро тим часом показує красиві та мальовничі місця для фотографування.




















І ось ми повертаємося на місце старту, до обіде ще є час, то ж хтось повертається на базу, хтось дивиться на стрімку течію Збруча, а хтось прямує до озер.


 Я спочатку не розібралася і теж подалася в сторону озер, виявилося, що це озеро штучне і розташоване на території санаторію — люди, гам, запах шашликів, одразу пропадає бажання тут знаходитися. Тому роблю фото Збруча з явно аварійного містка і повертаю назад. Цікаво чому такий крутий санаторій і такий стрьомний місток...


Після обіду пакуємося в автобус і вирушаємо до села Іванківці. По дорозі всіх заворожили жовто-сині краєвиди, тож зробили фотозупинку)))




Окопи Першої світової війни, насправді на фото їх зовсім не видно, але вони там є)))




Далі шукаємо стежку, яка веде до ще одного давньоруського городищаю.






Звісно ж тут також є джерела, вода з яких з'єднуєтьсяв один потік і губиться серед чагарників.




Здається, що там не пройти, але Дмитро впевнено веде нас вперед і ми витоптуємо всю кропиву на своєму шляху, таке враження, що тут пронеслася орда татар)))) Але подиралися через хащі ми не просто так, а за прекрасними видами — вода, мох, гілки утворювали живописні картини.




















І ми знову повертаємося до Сатанова.




А ввечері відпочиваючи після насиченого дня я спостерігала за лелекою, що поважно прогулювався сусіднім подвір'ям)))


Перший день на Поділлі
Сатанів
Третій день на Поділлі
Tags: Добре поїхали, Тернопільська область, Хмельницька область, путешествия
Subscribe

  • Продовжую малювати

    Карантин триває і треба шукати чим себе зайняти. От, нарешті, домалювала торбинку з логотипом клубу «Мандрияки» і розмалювала кофтинку) На цьому…

  • Малюнок на сукні

    З одного боку карантин, то не дуже добре, особливо, коли ти звик багато рухатися, подорожувати, зустрічатися з друзями, ходити в театри та кіно, а з…

  • Малюнок на сукні

    Тут знову дорвалася до фарб та пензликів і зробила для подруги отаку сукню)))))

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 6 comments