freckle06 (freckle06) wrote,
freckle06
freckle06

Вихідні у Кривому Розі (день другий)

Про перший день нашого перебування у Кривому Розі можна почитати тут, а тепер про другий. Чаклунами ми виявилися ніякими, бо таки пішов дощ і дещо поламав наші плани, але давайте по-порядку.


На радість, ранок був  похмурим, але без опадів. О 9 ми мали стартувати від пам'тника Козаку Рогу разом з Володимиром Казаковим. А оскільки ми розмітилися не так далеко від цього місця, то у нас була ранкова прогулянка містом. На вулиці було парко, і скрізь око радували калюжі, але не прості, а реально червоні)))


Йшли по досить таки тихій та зеленій вулиці Дімітрова  і я всю дорогу милувалася радянською архітектурою, але ж будинки справді красиві та цікаві, видно, що при будівництві дотримувалися певного плану, не те що зараз...


Ще хочу відмітити, що Кривий ріг дуже зелене місто, каштанів тут напевно більше ніж у Києві, бо хоча ми й досі вважаємо каштан символом міста, це вже давно не так. Всі дороги обсаджені деревами, багато тополь і не простих, а білих.


Приходимо раніше часу зустрічі, то ж встигаємо випити кави, подивитися на працюючі фонтани біля міськвиконкому,






знайти Київ та дізнатися скільки км нас від нього відділяє


зацінити квітковий годинник, коли він засаджений квітами


А ще поспостерігати за тим, як охоронець старанно відганяє поодиноких ранкових моделей, які намагалися сфотографуватися з Козаком Рогом. Кажуть, що одного разу навіть змусили писати пояснювальну — чому було осквернено могилу Козака Рога, і таке буває))))


А тим часом збирається група та під'їжджає наш автобус, саме той на якому ми їздили по місту взимку, та його водій Максим.
Вирушаємо на південь до Криворізького Гранд-каньйону. Дорогою починає накрапати дощик, але за містом він слабшає. За вікном промайнули два хвостосховища, переїхали річку Інгулець. Наразі річку потужно промивають, це все після осінньо-зимових скидів у неї.
Стара брукована дорога і справжній тобі тонель.


Отак їдемо і приїжджаємо до центрального району Кривого Рогу)))) Тут знову почався дощ і досить таки сильний, Володимиир Казаков вирішує трохи поміняти об'єкти місцями, заодно почекати може дощ вщухне.
Опори старого мосту.


Звідки тут взялися справжні ракушки?






Це також відвал, бажаючі видерлися на гору, хоча одразу всі стали мокрі, бо  трава висока та мокра та й з неба все ще капало.








Але на те ніхто не зважає, бо звідси відкриваються прекрасні краєвиди.






Внизу Інгулець




Там далі і є так званий Гранд-каньйон, річка тече між двох відвалів.






На відвалі робота кипить, з кожною хвилиною він стає трохи вищий)))






Мені дуже сподобався оцей вид — церква на фоні відвалу))) Це церква Святого Миколая в Рахманівці, ми ще до неї підійдемо поближче.


Нагору піднялися не всі, але вони нас чекають.


Поруч місце видобутку.


А оцей мальовничий камінь — це лише стіна колишнього кар'єру, а вже й не скажеш.


Незважаючи на дощ та мокре взуття всі рухаються далі і з цікавістю слухають Казакова.






Затоплений кар'єр, а он там штольня.












Володимир Казаков  знає все, він вам розкаже не тільки про історію міста, цікаві місця, але і про рослини, наприклад про те, як відрізнити лікувальний звіробій))))




Трохи екстріму для тих, хто вже не боїться промокнути, деремося через мокрі хащі, щоб побачити стіну кар'єру.


Видовище грандіозне, фото того звісно не передає. Природа повертає собі своє.








Оскільки дощ так і не вщухає, було вирішено відмінити похід до Гранд-каньйону, шкода звичайно((( Хоча можливо це буде приводом приїхати до Кривого Рогу ще)))
Взамін цього Володимир Казаков вирішує піднятися до церкви Святого Миколая у Рахманівці. Але змогли подивитися на церкву лише через паркан, бо вона виявилася зачиненою, незважаючи на те, що була неділя. Виявилося, що прихожан тут небагато, а священник приїжджає, тому вже й закрито. Сам храм було збудовано у 1857 році,  таким він став після реконструкції.








Види на відвал








Зате поласували шовковицею і помилувалися пшеницею.






Як на мене чудова картинка — зерно і відвали))))










Повертаємося назад, по дорозі ще робимо зупинку на старому кладовищі.


Володимир Казаков в пошуках старих надгробків, а спробуй їх відшукати у такій траві.










А навкруги красиво, жінки назбирали величезні букети польових квітів))






Повертаємося на точку старту. Часу в нас ще купа, бо поїзд аж о 9 вечора. Запитали у Володимира, що ще цікавого зможемо самі глянути.  Він разом з нами під'їхав і показав де шукати «червоне озеро» та показав дорогу до того місця, де Інгулець ховається під землю. Тут ми розпрощалися з Володимиром Казаковим, подякувавши йому за прекрасні вихідні.
Вода в озері справді червона і солона, стікає вона сюди з навколишніх шахт.  






Незважаючи на такі непригодні умови та марсіанські краєвиди, тут дуже багато птахів. Ми сполохали цілу зграю якихось білих пташок, а потім ще й качок.






А ще тут ми змогли поспостерігати за метротрамом, на цій ділянці він як раз виринає з під землі.








Дзержинське водосховище, чи якщо не помиляюся тепер вже Саксаганське.


Види вражаючі, я насолоджуюся фотозйомкою.
















Дивовижно на скільки природа пристосовується навіть до здавалося б непридатних умов. Повно птахів, росте очерет, якась рослинність пробивається через червоний грунт.


















Обходимо водойму навкруги.




















Назад повертаємося пішки, і як би то не було пародоксально, знову опиняємося на площі Артема, з якої вчора почалися наші пригоди)))




До останньої точки — місця де Саксагань ховається під землю, йдемо пішки, я трохи фотографую по дорозі та насолоджуюся зеленню дерев.










І ось воно, ми побачили будинок на високих ногах, все, як і говорив Казаков.








Види на водосховище








А он там ми були нещодавно)))


Ну а далі вже забираємо речі та декілька годин проводимо на раслабоні в кафе, вбиваючи час в очікування потяга.
Без улюбленої цифри 13 не обійшлося — місце номер 13 у вагоні і в Київ повернулися також 13-го))))
Якщо кому раптом  буде нічим зайнятися на вихідних і є бажання подивитися на промислові пейзажі, дуже раджу податися до Кривого Рогу, не пожалкуєте.
Зробити це просто, на сторінках у фейсбуці Кривий Ріг туристичний або Володимира Казакова, обираєте тур, що сподобається, дзвоните і записуєтесь, тільки треба зважати на те, що якщо екскурсія автобусна, то краще записуватися в понедіілок-вівторок, бо може не вистачити місця. Ну а далі квитки на потяг і все, цікаві та насичені вихідні гарантовано.
Економ варіант- можна поїхати на один день, 280 грн. — квитки в плацкарті, автобусна екскурсія — 70-80грн., пішохідна — 30-40грн. А можна і на два дні лишитися, от тільки житло, скажемо так, не надто дешеве.





Tags: Дніпропетровська область, путешествия
Subscribe

  • Літні квіти

    Дала собі слово не фотографувати квіти, адже маю тільки світлин, зроблених при різному освітленні і на різні об’єктиви. Але ж з’являються нові, які…

  • Літні вечори

    Спека, ми на неї чекаємо в холодні, похмурі зимові дні і ранньою весною, а коли вони приходить ти не знаєш де від неї сховатися. Якщо ти застряг…

  • Квітуча весна)

    Не втрималася і трохи нафотографувала)

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments