freckle06 (freckle06) wrote,
freckle06
freckle06

Рівне

І так дослідивши Клевань, вирушаємо на Рівне, до нього всього якихось 26 км. Сіли в маршрутку Клевань-Рівне, яка ще покружляла містечком, я спочатку намагалася дивитися у вікно, а потім таки задрімала, прокидалася лише від того, що стукалася головою у скло, але і то лише на мить. Остаточно прокинулася вже тоді, коли маршрутка вкотилася у місто.


Висадка на ж-д вокзалі, на вулиці нестерпна спека, і головне не знаєш куди рухатися далі.


Потім орієнтуюся на вказівник «Центр» та маршрутки, які теж прямують туди. Добре, що напередодні ввечері, я трохи вивчила карту Рівного та те, що там можна подивитися. А оскільки місто дуже постраждало під час Другої Світової війни, тут мало збереглося архітектурних пам'яток. Головна вулиця міста — Соборна, як раз вздовж неї і розміщені всі цікаві об'єкти. Я якось так завбачливо ще й переписала їх на листочок, разом з номерами будинків, і це мене дуже виручило, бо телефон з навігатором банально може розрядитися, ну а листочок є листочок)))
А тим часом ми дійшли до роздоріжжя, і отут постало питання куди ж далі, довелося питати перехожих. Виявилося, що я стою біля фонтану, який, на жаль, не працював, що на майдані Незалежності. Якось так склалося, що у місті не працював жоден фонтан, а їх тут чимало(((




Залишилося пройти трохи і опинитися біля пам'ятнику Шевченку та на вулиці Соборній.




Рушаємо ліворуч і виходимо до парку ім. Шевченка з величезними деревами, вік деяких 150-200 років, та хоч якоюсь прохолодою.








Парк досить таки великий, його площа 32 га, та гарний — лавки, фонтани, щоправда непрацюючі.




А цей взагалі каскадний, думаю з водою він має виглядати досить таки цікаво.




Різноманітні скульптури.






Пам'ятник Шевченку


Літня естрада


Невеличке графіті


Будинок культури


Занурюватися у глиб парку ми не стали, а знову повернули до вулиці Соборної.
Вийшли як раз до Покровського собору. Храм досить таки новий, будівництво завершилося у 2001 році, і є найвищим в Україні, його висота 55 метрів. Хочу сказати, що виглядає він справді ефектно.




Повертаємо назад, проходимо майдан Магдебурського права, на якому встановлено пам'ятник загиблим за Україну.




Барельєф на будівлі економіко-правового коледжу.


Пам'ятник Климу Савуру.


Раптово погляд наштовхнувся на таку картину))))


Центральний універмаг.


Мозайка на будинку.




І знову повертаємося до пам'ятника Шевченку і прямуємо по Соборній в іншу сторону.


Одразу ж на очі потрапляє Воскресенський собор. Храм було збудовано у ХІХ ст, у радянські часи у ньому працювала експозиція присвячена атеїзму.


Поряд з собором встановлена колона на честь Богоматері.




А за нею стенд з портретами загиблих героїв у російсько-українській війні та Небесної Сотні.




Стомлені спекою вирішуємо трохи перепочити у парку Молоді або його ще називають «Лебедине озеро». Але виявилося, що ми його трохи пройшли, бо в моїх записах було написано, що вхід через вулицю Замкову, але я її не знайшла. Зате побачила пам'ятник Марії Рівненській. Саме вона сприяла тому, що невеличке село Рівне перетворилося на місто, отримало Магдебурське право, можливість проведення щорічного ярмарку, а ще розпочала будівництво замку.






На протилежному боці драматичний театр та пам'ятник Уласу Самчуку, який було встановлено у 2005 році.








Ще один пам'ятний знак


Вертаємося назад і нарешті потрапляємо до парку. На вході нас зустріли ковані фігури.










Ця територія це все, що залишилося від маєтку Князів Любомирських. Сам палац знаходився трохи далі на місці сучасного стадіону «Авангард», а ще раніше там був замок Марії Рівненської
Пам'ятник учасникам локальних конфліктів.




Лебедине озеро, недаремно отримало таку назву, в ньому таки справді плавають лебеді і не тільки, тут ще купа різних птахів. Милуюся пейзажем та насолоджуюся прохолодою, що йде від водойому.










Знайти вільну лавку та ще й у тіні, щоб дати трохи перепочити ногам, виявилося складною задачею. Тож помоніторивши сусідні лавочки, бачу, що звільнятися вони не збираються, тому йду до будівлі Краєзнавчого музею. Сама будівля стара, побудована у 1839 році у стилі класицизму.

У роки війни тут розміщувалась резиденція гауляйтера Еріха Коха.
Поряд так званий бункер Єріха Коха. Насправді і не скажеш, що це колишній таємний об'єкт, оповитий таємницями та легендами, про який і досі достоменно нічого невідомо. На перший погляд це просто бетонна брила, що виглядає з чагарників. Насправді це найпотаємничіше місце у Рівному, ходили легенди, що тут може знаходитися зникла бурштинова кімната, але це тільки легенди) Відступаючи німці затопили нижні яруси бункеру, відкачати воду після війни не вдалося і в 50 роки всі входи на нижні поверхи було залито бетоном, поховавши таємницю бункеру. Років 6 тому хось хотів його навіть приватизувати, але не вдалося)




І ось нарешті омріяна лавка, невеличкий відпочинок. Тим більше, що в моєму списку вже залишилося зовсім мало об'єктів)))
Пам'ятний знак роду Лимич


Колишній костел Святого Антонія збудований у 1900 році у неоготичному стилі, нині це будинок органної музики.










Фасад будівлі прикрашаєь отакий годинник.


Ну будинку поряд художньо-скульптурна композиція присвячена Героям Небесної Сотні, малюнок Юрія Журавля. Я читала про цей проект, але не знала чи реалізовано його і чи зможу його знайти.










Дуже класно зроблено, от тільки сонечко трохи заважало та припарковане поряд авто.


Тому я повернулася сюди пізніше і зробила ще декілька кадрів)))


Річка Устя, а на тому боці дитяча залізниця, вона працююча і в певні дні на паровозику можна покататися.










В тій стороні гідропарк, туди ми ще повернемося.


Українська греко-католицька церква Святого Миколи.


І остання точка на моєму маршруті — це рівненський пивзавод. Комплекс будівель було збудовано у 1900 році. Головним акціонером був чеський підприємець Бергшлосс. Виробництво марки пива з відповідною назвою, було відновлено вже в наш час, тепер можна спробувати світле та темне пиво «Бергшлосс».










Пам'ятник пивному батяру.


Пам'ятник воїнам-визволителям.


Я настільки втомилася і зголодніла, бо якщо чесно з самого ранку нічого окрім печеньок та води не їла, тому робимо привал та перекус. Якраз навпроти пивзаводу знаходиться ресторан «Майдан», я про нього читала позитивні відгуки, то не довго думаючи прямуємо туди. Всередині приємна атмосфера і головне прохолодно))) Їжа виявилася смачною, ціни демократичними. А от скуштувати місцевого пива «Бергшлосс» не вдалося, бо воно закінчилося, незважаючи навіть не те, що пивзавод через дорогу))))
Після ситної вечері йдемо гуляти до Гідропарку.




Тут приємно, вода, прохолодна, дерева, багато відпочиваючих, молодь навіть купається. Ще це напевно улюблене місце велосипедистів, їх тут дуже багато)))
Чимало місточків.










Тим часом сонечко починає сідати, і ми потихеньку вздовж річки прямуємо внапрямку вокзалу.






Там затарююся рівненським пивом та чекаю на потяг Ковель-Київ, який у рівному о 12 ночі.
Під вечір похолодало і це було божественно))))


На вокзалі отакі урни для сміття)


Рівне мені сподобалося, таке невеличке симпатичне та спокійне містечко. Тут немає мафів, всі магазинчики та кав'ярні розміщені на перших поверхах будинків або прибудовах до них.
Tags: Рівненська область, путешествия
Subscribe

  • Київський кит

    Нещодавно на ВДНГ відкрили скульптуру Київський кит. Об'єкт виготовлено з переробленого пластику і кит змінює свій колір в залежності від рівня…

  • Шоколадний будиночок

    В Шоколадному будиночку востаннє була давно, здається ще тоді, коли його тільки відкрили для відвідування. Пам'ятаю тодішній мій захват. А тут ще…

  • По іншу строну камери

    Зазвичай я знімаю фотосесії, і сама дуже рідко опиняюся но іншу сторону камери. А тут випала нагода трохи попозувати) Що головне для…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments