Справжній пригодницький вестер. Починається книга з опису звичайних подій, які відбувалися на Україні в 1920 роках — війна, радянські солдати, махновці, розбійницькі дивізії. Єдине, що трохи є дивних — це головна героїня Міра, дівчина красива, відважна, хитра, зваблива і до того ж мітко стріляє, справжня супергероїня. Потім доля зводить її з Четвергом Загорульком та Славком Дубківським і вони вирушають на пошуки скарбів, які сховані у маєтку барона Фон Шпіля. І отут починається… Людожери, полон, переслідування, струмок, випивши водички з якого виростають велетенські вуха, хижохатка, яка харчується людьми, дуб, який полонить гарних дівчат, Чорні вершники, і звісно ж велетень з тіста Шпиль, який охороняє скарби і маєток на пагорбах неподалік села Шпилівка. Краса Міри підкорила навіть велетня, який повністю потрапляє під її контроль чим і рятує наших героїв, розправляючись з їх переслідувачами. Кохання страшна сила, бо вона змогла оживити велетня Шпиля і перетворити тісто на плоть. А тим часом радянські комісари хочуть спіймати Шпиля і використати його на користь революції.
Ну а хто хоче дізнатися чи вдалося совєтам поневолити велетня, хто здобув скарби та що сталося з головними героями варто почитати книгу. Роман захоплює і переносить тебе у той описаний світ, ти починаєш вірити, що колись на Україні водилися різні чудовиська і що десь і нині можна відшукати на пагорбах під Охтиркою закинутий палац Фон Шпіля з страшним чудовиськом. Дуже сподобався останній розділ, де описана доля кожного з персонажів, як позитивного так і негативного. Скажу лише єдине, ті славні борці за комунізм, які були ладні зробити все заради революції, на собі відчули всю страшну силу тієї системи.
Книга прекрасна, а от обкладинка нікуди не годиться. Видавництво Фоліо схалтурило, видно, що художник не читав твір, бо чудовисько на обкладинці нагадує Кін-Конга, ну а ніяк не голема Шпиля.
Владислав Івченко «Людина, яка ніколи не посміхалася»
Ця книга із серії «Невиданий Івченко», до неї входить одноіменний роман та два оповідання «Медальйон» і «Шалена парочка». Головними героями всіх цих творів є Чет та Міра, але кожного разу це різні Чет і Міра, а події відбуваться в період Другої Світової війни. Це страшний період панування радянської системи, коли дуже легко донести на сусіда, коли вороги народу зникають у таборах Сибіру, ще згадується Голодомор 33-го року.
В романі «Людина, яка ніколи не посміхалася» йдеться про любов та помсту. Міра звичайна дівчина з Карпатського села, яку заарештовують совєти за те, що вона допомагала бандерівцям. Чет талановитий лікар-хірург, який після того як під час голоду 33-го втратив батьків та сестру, перестав посміхатися. А ще хлопець Іван — бандерівець, який був закоханий у Міру. І от доля зводить цих трьох спочатку у сибірському концтаборі, а потім у Середній Азії і наслідки ті були жахливими. Роман дуже сильний, дуже сумний, і дуже реалістичний, пробирає до самих кісток, а головне іноді помста може бути дуже страшною.
В оповіданні «Медальйон» Чет — це вже чудовий бухгалтер, який добре робить свою роботу, але не амбіціозний і не прагне ніяких висот. Але все змінюється після знайомства із сусідкою Мірою, в яку він шалено закохується. Звичайний бухгалтер перетворюється на зважену, підступну та жорстоку особу, яка готова на все, аби позбутися конкурентів та заполучити Міру. Але він переходить межу і втрачає все. Отже не варто недооцінювати своїх здавалося б тюхтіюватих сусідів. Прочитала це оповідання на одному диханні, не могла відірватися, поки не перегорнула останню сторінку.
І на останок оповідання «Шалена парочка» — веселе та шалене і тут вже присутні фантастичні моменти. Кохання між Четом та Мірою зароджується у дуже незвичайних обставинах, а точніше під час кривавої розправи над бійцями СС. І саме головне, що їх коханню ніщо не змогло завадити, воно залишилося жити вічно.
Олесь Ільченко «Місто з химерами»
Ця книга у мене вже давно, пам’ятаю як хотіла її купити, шукала по всіх книжкових магазинах міста і таки знайшла в інтернет-магазині. Прочитала її вдруге, вона дуже хороша і цікава. Люблю такі оповіді, які з одного боку є художніми, а з іншого мають історичну канву.
Місто з химерами — це Київ, а одним з авторів тих химер був відомий архітектор Владислав Городецький, саме про нього і буде йти мова у книзі. Події в книзі переносять читача то в далекий 1904 рік, то в наш час. В книзі добре описано життя Городецького, його захоплення полюванням, як були збудовані Будинок з Химерами на тогочасній Банківській, та як повільно просувалося будівництво Миколаївського костелу, про перепони на будівництві, про караїмську кенасу. А потім линемо в наші дні, де двоє хлопців школярів намагаються розгадати загадку відомого архітектора, коли до їх рук потрапляють папери самого Городецького. І хлопці побачать наше місто зовсім в іншому світлі і таки розгадають таємницю. А ще ми дізнаємося, що дивні скульптури на будинку на Банковій Городецький збудував не просто так, що вони з’явилися там через наказ таємничого змія, що приходив у снах до архітектора. Але як виявилося не тільки до нього. Під тим же самим впливом Безсмертний створив будинок із кішками на Гоголівській, а Бобрусов будинок з горгулією на Великий Житомирській. Ці три будинки утворили диявольський трикутник навколо найбільшої святині Києва Софії. І такі злі сили добилися свого, після жахливих подій ХХ ст., ця святиня втратила свою сакральну цінність, а багато інших взагалі було знищено, а тому і Київ став інший. Це, колись прекрасне зелене місто, перетворилося на величезне, брудне, хаотично забудоване, непридатне для життя, з юрмами випадкових людей… Але книга захоплює, після прочитання я ще раз пішла подивитися на київські химери, але вже іншими очима, знайшла творіння Безсмертного-Кудрявський міст, який є одним із самих старих мостів міста і одним із перших металевих мостів у Києві.
Адріан Шонессі «Как стать дизайнером, не продав душу дьяволу»
Цікава книга про дизайн — поради молодим дизайнерам щодо пошуку роботи, про відкриття своєї власної справи, про брифи і клієнтів, багато корисного, і нічого, що інформація актуальна більш для Британії. В останньому розділі наведено інтерв’ю з відомими дизайнерами, досить пізнавально почитати з чого вони починали і як то в них виходило)))
Барклі Лінвуд «Смерть у порога»
Починається все з жорстокого вбивства цілої родини, сусідів головного героя. Потім виявляється, що у вбивстві звинувачують його 17-ти річного сина. Потім ще з’являється купа різних скелетів із чужих шаф. Але для мене розв’язка виявилася досить передбачуваною, а справа у анотації. І ти вже підсвідомо починаєш підмічати деталі, співставляти і вираховуєш головного вбивцю. Але звісно ж, що сюжетна лінія у романах Лінвуда не одна, тому ще доведеться розкрити таємницю смерті 10-літньої давнини обдарованого студента та виявити справжнього автора популярного роману.
