freckle06 (freckle06) wrote,
freckle06
freckle06

День Народження в Чернігові

Як я вже писала раніше, на День Народження мене занесло в Чернігів.  І справа була навіть не в тому, що туди швидко і легко добиратися, а скоріше в тому що я там легко орієнтувалася, знала що і де можна подивитися. Тобто не довелося паритися з прокладанням маршруту, вивченням карт, я просто поїхала прогулятися. І до того ж Черніговом ранньою весною я ще не ходила. То все було вирішено, єдине, що трохи напрягало, це дані прогнозу погоди, скрізь писали про сильний дощ, а мокнути звичайно не дуже хотілося)))
Але суботній ранок хоч і був похмурим, але сухим, тому я вирушила в дорогу.


Чернігів зустрів сірими вулицями та калюжами, таки дощ тут був.  Висадилися ми біля філармонії і попрямували одразу на Вал.
Графіті на стіні будинку, в якому розмістився історичний факультет педагогічного універсиетету, а раніше тут був готель «Олександрівський»


Навкруги було порожньо, лише іноді зустрічалися такі як ми, ранкові перехожі, в траві стрибали білочки, повітря було вологим та прохолодним.






Красота, одним словом.


Я почала шукати вдале місце для фотографування з гарматами, пам'ятаю, що десь має бути хороше, але де не згадаю. Тож пробую різні ракурси)))




Із нового, помітила отакі цікаві стенди з інформацією про історичні пам'ятки з фотографіями та візуалізованими картинками, щоб було легше уявити, як то воно колись тут все виглядало. Хоча, якщо чесно в моїй уяві все якесь інше. Але за стенди респект, дуже корисна річ для туристів.




Йдемо далі, внизу річковий вокзал.


Пам'ятник Шевченку


А це вулиця Нова, на яку ми ще повернемося, бо саме вона веде до пішохідного містка через Десну, я мала намір таки на ньому побувати, бо раніше кожного разу лише дивилася на нього здалеку.


А потім наш шлях лежатиме до Болдиних гір


Обходимо Дитинець
Колишня садиба чернігівського полковника Лизогуба, зараз її дуже добре видно, бо зелень дерев не заважає.


Минаємо художній та історичний музеї, але до жодного не заходимо.


Шукаю оце прекрасне місце, звідси Спасо-Преображенський та Борисоглібський собори відкриваються як на долоні, словом мені вид звідси подобається)))




Колегіум, дуже красива споруда, а вхід мене взагалі захоплює.




Поряд мап'ятник Мазепі.


Борисоглібський собор, зараз в ньому музей.


Спасо-Преображенський собор діючий, тому багато прихожан курсують туди-сюди.


Ми ж просто милуємося відкритими частинами кладки, раніше весь собор виглядав отак, думаю, в такому вигляді у нього був свій відмінний шарм.


Далі минаємо оцей симпатичний будиночок, таке враження, що раніше тут був якийсь будинок піонерів чи щось таке, зараз мабуть теж щось схоже, бо за короткий час в середину зайшло багато дітлахів та підлітків.


Прийнявши декілька вітальних дзвінків, рушаю дерев'яними сходами вниз до Десни.


Бабусі на ранковій прогулянці.


Ці сходи дуже класні, і якщо віднайти правильну точку, то можна зняти цікавий кадр.




На річковому вокзалі пусто і тихо, тож рушаємо вулицею Новою, хоча не знаю чому вона так називається, бо зовнішній вигляд будинків однозначно суперечить назві))))


А в когось під двором ростуть підсніжники


А ось і місток, оскільки він дугоподібної форми, то на самому верху досить таки холодно і шалений вітер.




Внизу Десна ще несе шматки криги.


Звідси дуже добре видно Катерининську церкву




та річковий вокзал


Як я зрозуміла,  міст облюбували молодята та закохані, бо як ще можна пояснити оце серце та купу різних написів із зізнаннями в коханні та не тільки.








Я випадково віднайшла навіть отаке привітання, якраз те, що треба цього дня))))


Вертаємо назад, пройшлися повз Катерининську церкву, пам'ятник борцям за волю
та рушили до Єлецького монастиря.






По дорозі здерлися на курган Чорна могила


На території монастиря трохи похмуро, бо влітку тут все тоне в квітах та зелені, швиденько роззирнулися і рушили далі.






Болдині гори.




Точно пам'ятаю, що на кожному камені були барельєфи, але два демонтували, не скажу точно, що на них було зображено, адже думаю щось таке, що потрапило під декомунізацію.




А нам на гору


Види вниз


Нагорі досить таки вітряно і незатишно, тож прямуємо далі. Могила Михайла Коцюбинського, а внизу видно Іллінську церкву.




До неї трохи поодаль ведуть сходи, але ми спускаємося до неї протоптаною стежиною, так цікавіше.
Вхід до Антонієвих печер, зараз напевно не сезон, бо при вході тихо і майже немає людей. Я взагалі-то не дуже полюбляю всілякі отакі печери святих, але Антонієві мене свого часу вразили, тому спускаюся до них ще раз. Вхідний квиток 20 грн.




Всередині майже нікого немає, наштовхуємося лише на невеличку групку з декількох чоловік та екскурсовода. Я почитаю блукати, йду не по вказівникам і в якийсь момент потрапляю в оцей темний коридор, навіть голоси екскурсовода сюди не долинали і в мене виникло таке враження, що я тут сама))))






Побували в нижніх печерах, там келії та поховальні камери.  Нам страшенно пощастило, бо вже на виході зустріли велетенський гурт туристів, з таким я б точно вже не поблукала.
Дерев'яна скульптура Антонія Печерського.


Далі деремося вгору стежкою і виходимо біля паркану Троїцько-Ільїнського монастиря.  Саме його п'ятиярусна 58-ми метрова дзвіниця манить своєю величчю і з неї відкриваються гарні види на місто.


Оскільки почав накрапати мілкий дощ, то територією ми майже не ходимо, а одразу починаємо підйом на дзвіницю. Плата за вхід дуже символічна і навіть смішна, всього 2 грн., а скільки вражень отримуєш.


На кожному ярусі можна зупинитися пороздивлятися навкруги, а металеві перекриття будуть підступно під тобою прогинатися та гудіти.






Дзвони, але нам вище, останній ривок по таких сходах.






На верху страшенній вітер, навіть шапка не рятує, доводиться натягувати капішона, але ж які види навкруги.
Вдалині Дитинець та Єлецький монастир, тобто видно всі ті святині, біля яких ми вже побували.


Прекрасні види на Троїцький собор






Будівля залізничного вокзалу, до якої ми рушимо пізніше.


Промислова частина


Міст через Десну, який ми переїжджали маршруткою


Види на місто








Наступна точка — залізничний вокзал, я хочу детальніше роздивитися цю будівлю. Прямуємо вулицею Музичною, потім по Промисловій повз в'язницю і опиняємося на площі Перемоги з танком по центру. Я дуже добре пам'ятаю цей танк ще з дитинства, бо тоді я часто їздила автобусами з Києва до бабусі і назад, тож кожного разу проїжджала повз нього.


Малюнок на будинку


Вокзальна площа, на диво малолюдна та пуста. Хоча звісно машин у Чернігові набагато менше ніж у Києві, а на деяких вулицях взагалі затишшя.


От чомусь вабить мене будівля вокзалу, яка нагадує мені чимось торт)))


Заходимо всередину, там багато простору, високі стелі, оздоблення особливо ніякого, про радянську епоху нагадують величезні скульптури чоловіка та жінки.
Далі на міст, звідси відкриваються гарні види на вокзал та залізничні колії






Медитую)))


Спускаємося на перон.




Поєднання епох — герб міста, герб України та герб Союзу.






Що воно таке зображене біля серпа? Мені здається, що виноград, але до чого він тут...


Далі вирішили трохи перепочити та покататися на чернігівському тролейбусі. Місцеві тролейбуси — це справжні динозаври, вони старші за мене, страшенно роздовбані, в них все брязкотить, а коли проїхалася розбитою дорогою, то думала, що в мене всі нутрощі повитрушує)))
Красний міст і червоні ліхтаря))) Якщо не помиляюся, то вони з'явилися тут минулого літа, може вони і нічого, але як на мене не дуже сюди пасують.




Цікаво, вони світяться ввечері?!


Прогулюємося вздовж Стрижня, сміття звісно присутнє, але можна сказати що це ще чисто.  Наскільки Чернігів чистий відчуваєш тоді, коли виходиш з маршрутки на Лісовій...


Тут ще одні ковані сердечка, ну все ж таки палац урочистих подій поряд




Церква Михайла та Федора






Оскільки скоро почне темніти, то повертаємося до центру
Гарно відреставрували будинки радянської епохи.


В парку Хмельницього повний розгардіяш, кладуть нові доріжки та встановлюють лавки, тож проходимо повз.
Церква Параскеви-П'ятниці


І ось вона Красна площа — шматок пустого простору, навколо якого їздять автівки і ніхто не заїжджає, не паркується, у нас такого б ніколи не було.


А ще це шикарне місце для фотографування — просто крутишся в різні боки і виходять різні фото, то на фоні театру, то апеляційного суду, то готелю «Десна»,  то колишньої будівлі губернського земства.








Пам'ятний знак... Поряд така ж стела із фотографіями загиблих Героїв Небесної Сотні


А це фоточка типу я був в Чернігові)))


Ще трохи йдемо проспектом, але починає сутеніти та й щось таки я замерзла, то ж останні кадри.
Пожежна каланча


Інститут фізичних методів лікування


І невеличке графіті у підземному переході


Ніби в місті все гарне, чисте, а от переходи щось зовсім роздовбані.
Згадалися слова знайомої, що в Чернігові найкраща кава, такої навіть у Києві не знайдеш, тож почали шукати кав'ярню, я навіть подумувала подзвонити, проконсультуватися)))), але потім вирішили якось самі. Вибір пав на «Чашку», що знаходиться як раз біля того місця, де відправляються маршрутки.  За великою чашкою капучіно та тістечком я таки зрозуміла наскільки я втомилася))) Словом відсвяткувала я свій День Народження чудово))))

Tags: Чернігів, Чернігівська область, путешествия
Subscribe

  • Зустріч з Владиславом Івченком

    Я дуже люблю читати, перевагу віддаю сучасній українській літературі. А одним з найулюбленіших моїх авторів є сумський письменник Владислав Івченко.…

  • Лісовий лікбез від Андрія Сагайдака

    Міжрічинський парк – це фантастичне місце, де я побувала вже енну кількість разів, бувала я тут і восени, і взимку, і весною, і звісно ж влітку. І…

  • Похід хребтом Кукул

    Минулого року в травні я відкрила для себе хребет Кукул. До нього легко добиратися, нескладний підйом і просто фантастичні види, що відкриваються…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments