freckle06 (freckle06) wrote,
freckle06
freckle06

Трохи про Франківськ

Ранковий автобус везе нас зі Старої Гути до Франківська. Народ казав, що бували випадки, що туристів з рюкзаками було стільки, що не можна було затрамбуватися в автобус. Але нам пощастило, а можливо це просто тому, що було 4 травня і більшість вже роз'їхалася, то ми такі були одні. Тому акуратно поскладали рюкзаки на задньому майданчику і майже нікому не зважали.


Приїхали ми, здається, на третю автостанцію, то ж довелося до залізничного ще під'їжджати. Давно я вже не була у Франику, останній раз у 2015 і то галопом. Мчалась у фірмовий магазин за бальзамом, але до закриття так і не встигла. Але цього разу мені вже пощастило))) А то останній часом з Прикарпатським бальзамом у мене якось не складається, то магазин зачинений, то все порозбирали, то я не потрапляю до Франика.
Що одразу впало в очі — це велика кількість людей, центр аж кишів. Можливо це через день міста та свято ковалів, яке мало початися наступного дня і вже скрізь велися приготування — встановлювалися сцени, намети, саджалися квіти та щось ще там дороблювалося.


Першим ділом йдемо у «Цукерю»… У мене це вже традиція, щоб не було, кожного разу після відпустки в останній день у Франківську, я іду їсти тістечка, це така маленька винагорода)))
Цього разу я себе також побалувала, поназамовляла найбільше з усіх, тому фоточку давати не буду, обмежуся капучино)))) Не знаю чому так, але тут в західній частині найсмачніші солодощі, у нас вони якісь не такі.


Після двох тістечок вирушаємо гуляти містом. Так пройшлися по основним об'єктам. Майже не фотографувала, бо все те, вже не раз знімалося.








В останній мій візит на цьому місці стояло коване сонечко.






Трохи фасадів будинків.








Припали до душі графіті, чи то пак мурали)))
Франко








Гарний мурал, але сонце трохи зіпсувало фотографію)


На будинках помітила отакі меморіальні таблички, видно, що всі нові і зроблені в одному стилі.


Мурал присвячений загиблому Герою Небесної Сотні Роману Гурику.


Ну і ще парочку таких малюнків)






Далі йдемо до міського озера, тут я ще не бувала.




Навпроти шикарний парк Шевченка з величезними деревами та озерцями, тут у спеку напевно взагалі чудово.








Тим часом починає гриміти, і небом тягне хмару, тож вертаємо до центру, де у нас замовлений столик у «Десятці». Зараз будете сміятися, але в «Десятці» я також побувала вперше, не знаю якось так склалося, що кожного свого візиту у це місто, я заходила в якісь інший заклад, або ж обмежувалася тістечками)))
Назад йдемо навпростець, двориками, через шкільне подвір’я, завжди цікаво дивитися на місто ніби-то з середини. Проминули отаку будівлю.


Виходимо до Меморіального скверу. Тут поховання захисників України, які в різні часи загинули за неї. Пам’ятник Роману Гурику, якого вбили на Інститутській.








Починається дощ, таки не даремно гриміло.


Часу до потягу ще чимало, то досліджуємо кафешки міста — «Десятка», «Грот» і знову «Цукерня». Тут і пережидаємо сильний дощ за чашкою чаю. А потім був вокзал, потяг і Київ…
Вже сумую за горами і хочу знову туди повернутися…
Tags: Івано-Франківська обл, путешествия
Subscribe

  • Мрія

    Саме зараз мрію опинитися ось в такому тихому місті з фантастичними видами на гори. При цьому внизу мають залишитися всі проблеми, робота, думки і…

  • По Лютеранській

    Як часто ми проносимося вулицями міста не звертаючи уваги на оточуючий нас світ. От і я скільки разів ходила вулицею Лютеранською і якось зовсім не…

  • Музей авіації

    В музеї авіації була 11 років тому. Минулого року був намір потрапити туди з екскурсією, але в останню мить все зірвалося. І ось нарешті на…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment