freckle06 (freckle06) wrote,
freckle06
freckle06

Стежками Міжрічинського парку

Минулої суботи в черговий раз відвідала Міжрічинський парк і звісно ж із клубом «Добре поїхали».


Міжрічинський — це таке місце, куди можна їздити в будь-яку пору року і будь-яку кількість разів, і кожного разу повертатися з новими знання, враження та позитивними емоціями. І все це завдяки директору парку — Андрію Сагайдаку.


Саме завдяки його праці парк на сьогодні є саме таким з його музеєм та екостежками. А екскурсія Андрія настільки цікаві, що вони не залишать байдужими а ні дорослих, а ні дітей.




Тому якщо є така нагода, то я із задоволення відвідую Міжрічинський.
Але цього разу причина поїздки була дещо іншою — було ще одне місце в Міжрічинському парку, де я ще не бувала. І це досить цікаве та унікальне місце — болото «Святе озеро». Колись тут було озеро, яке поступового заросло, але тільки зверху. А тому йдучи по цій поверхні, ви не просто будете трохи прогрузати, а все під ногами буде коливатися. Але це була так звана родзинка нашої поїздки і відвідування озера було заплановано на останок, так би мовити, на десерт.
А оскільки зараз літо, дні довгі, то того дня ми встигли побувати на трьох екостежках. Стартували ми з звісно від офісу Міжрічинського парку до якого ми метрів сто так і не доїхали, не стали ризикувати))) Ситуація в країні з дорогами просто фантастична, коли звертаєш з траси на Отрохи, то повзеш поганенькою дорогою, а потім вже в самому селі, бац, і новенький асфальт. Аж не віриться, але радіти довго не доводиться, бо акурат за магазином асфальт закінчується і попереду пролягають піски, по яких до певної межі вже і їхати не наважуємося.
Але що таке 100 метрів для бравих туристів))) Нас зустрічає Андрій і ми крокуємо до офісу парку. Невеличка вступна частина


і екскурсія в музеї, в якому всі експонати можна потримати в руках,












одяг приміряти і навіть сфотографуватися))))










Буклетики, зроблені руками волонтерів.


І вирушаємо.


Першою на маршруті стала екостежка «Бондарівське болото», найновіша та найсучасніша з настилом та оглядовими майданчиками.














Той самий калган)))


Навіть ще змогли налюбуватися півниками сибірськими, які ще не зовсім відцвіли.




Хоча й окрім півників було ще що пофотографувати)))












І плавно переходимо на екостежку «Журавлинна», першу облаштовану стежку, з якої все і почалося))))
















Гуляючи по маршруту надибали декілька невеликих чорничників, то трохи «попаслися»)))))
А потім був обід на галявині «Узлісся». Дивно, але виявилося, що за стільки разів мого відвідування парку, я вперше тут обідаю. Велика подяка за організацію обіду, все було швидко, організовано та смачно. А головне ніякого тобі пластику — справжні ложки з виделками, металеві тарілки і паперові стаканчики. А ще мені сподобався чай — дуже смачний.
Після ситного обіду вирушаємо до екостежки «Соколиний луг». Минулого разу я тут була у листопаді 2016 року і тоді все виглядало зовсім інакше.
Так звісно, краєвиди проглядалися краще, але зарості придавали якоїсь таємничості, а в деяких місцях здавалося, що потрапив у джунглі)))















Тут на нас чекали круті спуски та підйоми. І хоч була можливість в деяким місцях піти легшим шляхом, ніхто з нашої групи нею не скористався. Гуляти, так по повній)))






Дикий часник, але їсти його можна)


Фотомоделі)))








Наступна зупинка на крутому березі Десни, звідки відкриваються фантастичні краєвиди.




Ну і родзинка поїздки — «Святе озеро».


Воно отам, на вигляд більше нагадує просто зарослий луг.

Екіпіруємося, кожен отримав свій комплект ОЗК, головне добре припасувати))))




Зібралися з силами, озброїлися палицями і вперед.


За словами Андрія, ще не було такого, щоб з групи хоч хтось не поплавав у болоті. Ми виявилися не виключенням, але тоді ми ще про те не знали))) Тому жартуємо, що оскільки запасних штанів не брали, то треба хоч суху кофтинку припасти у салоні автобусу.
Спочатку нічого такого, трохи чавкає під ногами.




А потім відчувається легке похитування, так ніби земля намагається втекти з під ніг. Дивне відчуття, трохи боязко, трохи незвично і водночас захопливо.
Ось вона росичка — хижачка, яка поїдає комах.


Далі в нетрях болота вона крупніша, а тут майже не помітна, якби не Андрій, то ми б пробігли повз. Але макро робить диво і вона виходить могутньою та красивою. Знімати на Індустар посеред болота в бахілах таки важко))))


В центральній частині водяне плесо відкрите, на ньому ростуть росички та латаття.




Але тут вже хитає не по-дитячому, треба бути обережним. Отут то і сталася невеличка аварія, саме дивне, що дехто спокійно стояв поряд і під ним не утворювалася прірва.




Народ трохи налякався, я якщо чесно теж, тому навіть не хотіла йти на край. Але Андрій запевнив, пройшовши сам, що мене витримає. Тому йду, трохи страшно, трохи тремтять руки, тож фото так собі, але кайф неймовірний, словами не передати)))) Зате ті якихось десяток кроків мене і вимотали, тому повертаюся на розслабоні, ще фотографую росичку та інші цікавості.












Та й іти назад легше, вже не так страшно і хитання не майже не звертаєш уваги)))






До слова, чому ж озеро називають Святим. Існує легенда, що колись на цьому місці стояло село із церквою, яка потім пішла під воду. Але, якщо в ночі, на якесь там свято, яке саме не запам’ятала, обійти навколо болота, то церква з’явиться на поверхні.
А місцеві називають це місце більш прозаїчно — чортове топище, що звісно більше відповідає дійсності)))
Оскільки маємо ще трохи часу, то прогулялися лісом до так званої Лисої гори, на вигляд ніби нічого особливого, але ліс навкруги дуже красивий.






Сосна Банкса




Поки роздивляємося навкруги, раптом небо темнішає, десь в далині кремезні сосни починає хитати вітер, а в повітрі відчувається прохолода. Повертаємо до автобусу і коли вже вся група запакувалася, починається дощ, як раз вчасно)))) Хоча деякі прогнози пророкували дощ на весь день, хоча можливо, то просто наша кількість плащів та парасольок його відлякала)))) Подорож вдалася, і думаю навіть невеличка прикрість на болоті не сильно відбилася на загальних враженнях.
Tags: Добре поїхали, Міжрічинський парк, Чернігівська область, путешествия, репортаж
Subscribe

  • Київський кит

    Нещодавно на ВДНГ відкрили скульптуру Київський кит. Об'єкт виготовлено з переробленого пластику і кит змінює свій колір в залежності від рівня…

  • Шоколадний будиночок

    В Шоколадному будиночку востаннє була давно, здається ще тоді, коли його тільки відкрили для відвідування. Пам'ятаю тодішній мій захват. А тут ще…

  • По іншу строну камери

    Зазвичай я знімаю фотосесії, і сама дуже рідко опиняюся но іншу сторону камери. А тут випала нагода трохи попозувати) Що головне для…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments