freckle06 (freckle06) wrote,
freckle06
freckle06

Зимові Карпати. Полонина Татул

Продовження розповіді про мою невеличку вилазку в зимові гори. Перша частина тут.


Ніч пройшла з думками коли ж нарешті настане ранок, було холодно і до того ж розміри лавки не дозволяли крутитися. Але, як годиться, під ранок таки я по-справжньому задрімала. Прокинулася від променів світла, що пробивалися у щілини та голосів за стіною. Народ прокидався та гучно перемовлявся, отже і мені час вставати. Вилажу з більш менш теплого спальника у холодну реальність. Невелика розминочка та пару ковтків гарячого чаю приводять мене до тями. Беру камеру, дістаю тепленький акумулятор з кишені куртки і йду роздивлятися краєвиди. А на вулиці красота.








Хоча а ні вітер, а ні сніг не притишилися, але все одно дух захоплює від тих видів, що відкриваються перед тобою. Спочатку все було похмурим, потім почало підніматися сонце, і хоч цей процес не можна було спостерігати, промені все одно пробивалися крізь хмари та освітлювали зимові краєвиди, надаючи при цьому всім будиночкам та навіть снігу якоїсь містичної краси.






Там і сніданок підоспів. Велика подяка тим хто смачно готував і не дав мені померти з голоду. Бо якщо до похідних умов я потроху вже починаю підлаштовуватися, то кулінар з мене точно поки що ніякий))))
А тут ще прилетіла шокуюча новина — зниклі так і не з’явилися, на зв'язок не вийшли, зате знайшовся один рюкзак. Якщо чесно всі переполошилися, на пошуки вирушила рятувальна експедиція.




Але слава богу, все обійшлося, чоловікам просто довелося спуститися до будиночка лісорубів, а рюкзак скинули, бо просто не було сил нести. Одразу піднявся настрій і всі почали готуватися до приготування бограчу.
А тим часом із-за хмар почало проглядати сонечко.




А сніг все йде, он яку кучугуру намело біля будинку, вже і людини навіть не видно)))








А дехто балдіє від такої кількості снігу, і не диво, де таке в місті зустрінеш))))




Оскільки розводити багаття на вулиці не можливо, то шукаємо місце десь під дахом. Один сарайчик підходить, тим паче підлога викладена камінням, то точно нічого не спалимо.
А тим часом і народ починає підтягуватися, на горизонті з’являються перші силуети. Йти важко, тому кожен йде в своєму темпі. Той хто прийшов, йде на допомогу, у дівчат забирають рюкзаки, щоб їм буле легше. Новоприбулих обігрівають чаєм та не тільки))))


І ось вже на полонині ожило ціле містечко, народ позаймав майже всі більш менш придатні будиночки. Протоптали доріжку і вийшло щось на зразок сільської вулиці. І я нарешті пішла в розвідку, бо ж цікаво, що ж там далі))))




















Зимові візерунки








Робота кипить, розчищають доріжки між будиночками, тепер можна вільно ходити в гості один до одного, що всі і роблять.


Можна до вас на вогник?


Хтось працює, а хтось знімає))))


Он ще один подорожній нарешті дістався.




Горить багаття, збираються та рубаються дрова, починається процес чаклування.










А вітер сердито завиває, замітаючи все снігом.


Розвідали, що внизу тече потічок, але спускатися до нього якось не дуже охота.




Камеру поступово замітає, вона вся в снігу, а на об'єктиві краплини води, тому роблю останні кадри і ховаю її відігріватися.


Вже і зайчики в гості підоспіли.


Процес приготування справжнього бограчу справа не проста і досить тривала. Тому поки він готувався дехто встиг і за процесом поспостерігати і сала посмажити, і надегустуватися великої кількості різноманітних напоїв. А потім, світячи в небо ліхтариками, невеличка група спостерігала за тим як сніжинки із шаленою швидкістю неслися на землю, нагадуючи метеорити. Виглядали ми, напевно, дивно, до того ж весь цей процес супроводжувався емоційними коментарями. Хтось приєднувався, а хтось дивився як на божевільних або тих, що вже допилися до зелених чортиків. Хоча насправді ми просто кайфували, бо затиснуті в рамки великого міста з його автівками, ліхтарями та постійним браком часу, ми рідко можемо дозволити собі насолоджуватися такими простими речами, як вид зимового лігу, сніжних гір та навіть звичайних сніжинок.
А потім був гарячий та пекучий бограч, який Азімут називає негострим)))) Чудовий спів присутніх, я зі своїм ведмежим слухом лише насолоджувалася. До того ж було цікавим почути нові, раніше не чуті українські пісні, які я, житель столиці, просто і не могла ніде чути.
А далі була ніч, холодна ніч. Хоч наша компанія значно поповнилася і ми облаштували нари, але я все одно страшенно змерзла, і що саме головне з одного боку, з того, щоб був біля стіни))))) Воно і не дивно, бо як сказали вже зранку, вночі температура опустилася до -12°.
Наступного разу про казковий сонячний та морозний ранок та спуск до Ясіні.
Tags: Закарпатська обл, Карпаты, путешествия
Subscribe

  • Мрія

    Саме зараз мрію опинитися ось в такому тихому місті з фантастичними видами на гори. При цьому внизу мають залишитися всі проблеми, робота, думки і…

  • По Лютеранській

    Як часто ми проносимося вулицями міста не звертаючи уваги на оточуючий нас світ. От і я скільки разів ходила вулицею Лютеранською і якось зовсім не…

  • Музей авіації

    В музеї авіації була 11 років тому. Минулого року був намір потрапити туди з екскурсією, але в останню мить все зірвалося. І ось нарешті на…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 8 comments