Книжка про нові пригоди Івана Карповича. Чого тільки не чекає на читачів — загадкові вбивці з майбутнього, подорож Івана Карповича у наш час, його спроба податися до політики, пошук картин із колекції Ханенків, вбивство прекрасної Афродіти і звісно ж про буремний 1917 рік. Як зажди класно, але засмутила кінцівка роману. От цікаво чи автор вирішив розпрощатися із улюбленцем читачів, чи все ж таки найкращому сищику таки вдасться врятуватися, адже він же міг перед тими всіма подіями встигти одягти бронежелет? Хотілося б…
Лінвуд Барклі «Занадто далеко від правди»
Книжка є продовження попередньої «Не обіцяй нічого», тої в якій я дещо розчарувалася, бо не люблю незавершеності. І от знову спливає той самий маніяк, що залишає після себе таємничі цифри 23. Цього разу він підриває екран кінотеатру для автівок, гинуть люди. Все закручується, до того ж в романі діють одразу два вже відомі з попередніх книжок персонажі — детектив Келл Уівер та Девід Харвуд. Паралельно проходиться сюжет, що пов’язаний з дорослими груповим розвагами та пікантним відео. І знову в кінці мене залишили з носом, бо маніяка на прізвисько 23, я знову таки не впіймала(((((
Андрій Бондар «І тим що в гробах»
Короткі, теплі, смішні, сумні, болючі тексти Андрія про життя, смерть та не тільки.
В цьому місяці мене пробило на Агату Крісті, хоча майже всі її твори я вже раніше перечитала. Почала з однієї з моїх улюблених «Вбивство на полі для гольфа».
Чудовий роман «Берег удачі», з якого зробили просто жахливий фільм, точніше серіал, той, що з Девідом Суше.
А ці короткі повісті прочитала українською, деякі вперше— «Акторка», «Дельфійський оракул», «Червоний сигнал», «Дівчина в поїзді», «До поки триває світло»
І «Таємниця індійського острова», спочатку не зрозуміла, що це ті ж самі «Десять негретят» або ж «Десять маленьких індійчат». Свого часу Агата Крісті написала чудовий трилер))))
