Вроцлавський зоопарк

І ось нарешті прийшла черга розповісти про Вроцлавський зоопарк, в який я майже до самого вильоту не збиралася і який мене глибоко вразив.


Вказівники на паркані сповіщають про те, скільки нам ще треба протопати до центрального входу. Але ми все одно намагалися проломитися через службовий)))))
А ось і він, вхід до зоопарку. Колонаду зверху прикрашає кумедне левеня, скоріш за все він вже там давненько сидить,бо сучасний логотип зоопарку виглядає дещо інакше.


Вхідний квиток коштує 45 злотих, його можна придбати у касі чи автоматі. Вартість на перший погляд не мала, але за ці кошти ти можеш вільно гуляти парком, відвідувати всі павільйони, акваріум, тераріум, африкаріум і вільно фотографувати все що забажаєш. А крім того, коли я вже все там роздивилася, то була ладна і більше заплатити, бо воно того вартувало.


Вроцлавський зоопарк був створений у 1868 році. У 1921 році через тяжкі наслідки Першої світової його було зачинено, тварин розпродано, а територію перетворено на парк. Та вже через шість років зоопарк відновив свою діяльність. Складним для нього став 1945 рік, коли територія пару була значно пошкоджена, до того ж загинули майже всі хижі та великі тварини. Але вже у 1948 році зоопарк відновлює свою роботу і відчиняє двері для відвідувачів.
Наразі територія парку сягає 33 га, у ньому мешкає понад 7 тисяч тварин, більше ніж 850 видів. Хоча в мережі наштовхнулася і на цифри 10 тисяч та більше тисячі. Як би там не було, а одним словом багато))) І від цього легко розгубитися.
І ось ми на території зоопарку.


Одразу було важко зорієнтуватися, куди ж спочатку рушити, пішли просто прямо від входу)))) Насправді орієнтуватися легко, встановлено купу вказівників. А ще можна на свій телефон встановити додаток з картою і тоді точно нічого не проґавите))))))
Родзинкою Вроцлавського зоопарку є африкаріум, що розмістився у велетенській сірій будівлі, відкрили його у 2014 році. А минулого року він потрапив до списку семи чудес зоологічного світу. Того дня було похмуро і коли ми заходили до парку, то мені здалося що там, за парканом моторошно і темно, а то всього на всього був африкаріум)))))
Оскільки на вулиці була ще тільки весна, то багато тварин сиділи по павільйонах чи свої будиночках, а тому просто не показувалися на очі відвідувачам.
Оминувши порожній вольєр ми заходимо в перший павільйон на нашому шляху — Сахару. Ще одна цікава річ, що мене дуже потішила. У Вроцлавському зоопарку н має бабусь чи охоронців, що сидять на вході у приміщення і пильно слідкують за твоїм пересуванням, іноді буквально дихаючи тобі в спину. Тут все дуже просто — є табличка з назвою павільйону, розкладом роботи і заборонним знаком фотографувати зі спалахом. Тобто бачачи таке, можна вільно заходити у будь-який павільйон, не думаючи, а чи можна))))
Це фенек — найменша лисиця у світі))))


Територія зоопарку чудова обладнана і гуляти тут одне задоволення. Знову зустрічаємо пусті загородки, окрім оцих красенів, які трохи подивилися на нас і сховалися за будиночком))))


Леви, мирно спали, не звертаючи на людей ніякої уваги.


Цікаво обладнали місце для спостереження — стара автівка, туди можна залізти і через скло поспостерігати за котиками, а заодно і відчути себе учасником сафарі.




Через дорогу має мешкати африканська дика собака, але на жаль, нам показуватися вона не схотіла))))
До речі зоопарк працює з 9.00 до 17.00, а у Африкаріумі є перерва з 13.30 до 14.30. А тому поглянувши на годинник, ми вирішуємо йти до африкаріуму, щоб встигнути там все роздивитися до перерви. В середині жарко, можна здати верхній одяг в гардероб за 1 злотий, але ми йдемо так. А вже за пару хвилин ти забуваєш про спеку, бо від побаченого перехоплює подих. Ми в океанаріумі, де за склом плавають різноманітні риби, різних кольорів та розмірів.


















Рухаємося по вказівниках із зала в зал. Експозиція побудована так, що відвідувачі можуть спостерігати за водними мешканцями під водою а потім і над))))


Цікавим місцем є тунель протяжністю 18 метрів. Тут скупчується найбільше людей, адже так цікаво спостерігати, як навколо тебе плавають риби — акули, скати і не тільки. Скати, що пропливають над тобою дуже кумедні, бо можна розгледіти всі їхні зябри, очі.


Ми тут теж на якийсь час зависаємо разом з дітлахами. Дітям тут справжній рай. Якби мене в дитинстві водили в такий зоопарк, а не наш київський, то в мене б залишились кращі спогади.
Фотографій немає, бо було не до того))))
Далі ми опиняємося в отакому фантастичному місці з водоспадом.




Птахи вільно літають у тебе над головою, а в низу приймають водно-масажні процедури бегемоти. Вони майже не рухаються, лише іноді піднімають морду, щоб захопити повітря. Їх розміри вражають)))






А це дікдіки — маленькі африканські антилопи


Далі ми спускаємося на поверх нижче і потрапляємо в царство пінгвінів та морських котиків. Пінгвіни просто неймовірні, вони так швидко плавають туди-сюди, створюючи бульбашки повітря.




Знову дітлахи, які намагаються привернути увагу плавців і їм це вдається, а мені вдається зробити кадр))))


Тут же можна побачити медуз та ще риб.




А от з морськими котиками не склалося, вони майже не плавали під водою, а якщо і плавали, то просто з шаленою швидкістю. Одного вдалося підловити на поверхні, коли він так незграбно дерся на камінь.


Зазирнувши у товщу води, тепер можна побачити пінгвінів на суші.






Ми так спішили до океанаріму, що пройшли повз оцих красунь, котрі граються під лампами.


А одна виявилася спортсменкою і влаштувала справжній крос)))) Цікаво було за цим спостерігати.


І остання частина африкаріуму — це справжнісінькі джунглі Конго з яскравою рослинністю, квітами та крокодилами))))


Тут знову пірнаємо вниз, щоб побачити прекрасних ламантин, які є рідкісним видом і знаходяться на межі вимирання. Побачити їх можна лише у десяти зоопарках Європи. У вроцлавському зоопарку манати живуть з 2014 року, а цього року народився перший малюк.


Ми потрапили як раз на обід — ламантини апетитно поїдали качанний салат. Спостерігати за ними було одне задоволення.


До речі на сайту зоопарк, у описах деяких тварин вказано час їх годівлі. Тому якщо прийти вчасно, то можна поспостерігати зі цим цікавим процесом.
І вид згори на ці джунглі.




На цьому з африкарієм покінчено, навіть вклалися у відведений час.
Виходимо на вулицю, де здається холоднувато в порівнянні з теплим кліматом Африки, і продовжує огляд далі.
Павільйон Мадагаскар








Тут вперше побачили вказівник — Подивися вгору. Подивилися, а там отакі мишки собі висять. Хтось просто спить, хтось чепуриться. Словом неочікувано, та й не маленькі вони зовсім))))


Ще отаке чудо примостилося згори. Випадково побачила, думаю, що воно за хутряна шапка там висить))))


Окраса павільйону красунчики лемури, є тут і найменший лемур у світі.






Отакий майданчик для відпочинку та споглядання за ведмедями.




Щоправда нам михайло показатися не захотів, бачили лише зі спини, щось там збирав на землі і пішов у нетрі лісу.
Не показався і дикий котик.
А цей симпатяжка сімейства мангустів, може бачити небезпеку на відстані 300 метрів.


Лами


А далі на нашому шляху виникає одразу декілька вказівників — одраріум, акваріум та дендраріум.
Прогулюючись парком звертаєш увагу на симпатичні будиночки. Для прикладу, будівля одраріуму схожа на палац. І справді більшість споруд зоосаду збудовані у ХІХ столітті, а деякі належать авторству архітекторів Карлу Шмидту та Альберту Грау.
І так акваріум, колись це був тренерський будиночок. Я думала, що там вже не буде нічого цікавого, бо ж ми вже риб надивилися. А ж не тут то було — водорості, корали, синьо-жовті рибки, риба-камінь, спробуй здогадайся, що оця штука жива і навіть піраньї.
















Одраріум, назва походить від річки Одра, він не великий і тут зібрано представників флори і фауни Одри.
Так виглядає качка, якщо дивитися на неї під водою)))


А потім зіпсувалася погода, почав накрапати дощ і ми ховаємося у тераріумі, колекція якого, що розмістилася на двох поверхах, просто вражає. Чого тут тільки немає — різноманітні рептилії, черепахи, тарантули, амфібії.






Стільки всього, що реально під кінець стомилася, і ледве не проминула павільйон з метеликами, що знаходиться на другому поверсі.
Спершу, як зайшов, ти не розумієш, де ж вони метелики, бо бачиш багато зелені, яскраві орхідеї і лише потім бачиш їх. Вони тут скрізь, на стінах, листі, квітах. Так вони непримітні коричневі, але коли починають літати, то можна побачити їх яскраві кольори. Враженні від того, що ти ходиш серед метеликів, важко описати))))








Дощ закінчився і навіть трохи розвиднілося. І нас біля павільйону зустрічають лемури. Їх багато і вони зовсім не зважаючи на відвідувачів продовжують активно поїдати кущик.




Час невпинно збігає, а у нас ще пів зоопарку, рушаємо далі))
Олені, мешкають вони не в сараї, а в отакому симпатичному будиночку.


В схожому під червоною черепицею живуть жирафи. Ми їх вже не застали, бо час вже був пізній і їх вже відправили відпочивати.
Далі сови












Слони


А в павільйон де вони мешкають теж можна зайти, щоб побачити карликового гіпопотама. А ще ми там побачили якусь кумедну лохмату тваринку, що сиділа у ванні з водою)))
Мавпи






А ще був павільйон з мавпами, яких, як я зрозуміла, у теплий період виводять на вулицю. В тому ж такі павільйоні у нас над головами,повиснувши на гілках спали лінивці)))
Красені носороги, для кращого огляду зроблено спеціальний майданчик на пагорбі.




Кенгуру


І оця красунечка — мала або червона панда. Дуже кумедна і красива тваринка, я таких ще ніколи не бачила. Але зробити нормальне фото завадив дощ, а потім вже стало похмуро.


Зебра і жирафів бачили лише здалеку, ще як заходили до африкаріуму.
На цьому все, на останок забрели у мультимедійний павільйон «Клімат, тварини та люди», в якому немає тварин. Це перший такий павільйон у Польщі і один з найперших у всій Європі. Тут можна знайти різноманітні інтерактивні ігри, фільми, пізнавальну інформацію. Трохи пограли, спробували розібратися, до яких кошиків по кольору слід викидати ті чи інші відходи. Зрозуміли, що в цьому плані ми зовсім темні. Поки України доживе до того часу, коли ми будемо сортувати відходи і головне, потім їх правильно утилізувати та переробляти, пройде ще бозна скільки років. Бо проживши все життя у столиці, відчуваєш себе ідіотом у хостелі, не знаючи куди викинути пакетик з під чаю…
Із зоопарку ми випали майже перед закриттям, голодні, втомлені але з купою позитивних вражень. Мені сподобалося, що тутешні тварини утримуються в умовах наближених до природніх. Вони мають великі вольєри, гарні будиночки, а дехто, як оті летючі миші та лінивці взагалі не заточені до кліток. Мавпи теж виглядали досить гарно і доглянуто. Бо коло мова заходить про зоопарки, то в моїй уяві постає картинка з київського зоопарку, яку я бачила у 2 роки — невелика клітка напхана смердючими, обдертими павпами з червоними думпами.
Словом, дуже раджу відвідати Вроцлавський зоопарк. Та тільки будьте готові до того, що доведеться втратити цілий день)))))
Нічний Вроцлав
Мурали Вроцлава
Мости Вроцлава
Дорога до зоопарку
Зала Століття
Скульптури Вроцлава