Тож коли Мандрияки організували поїздку вихідного дня до Борисполя, поїхала подивитися місто. Добиралися звичайною маршруткою від метро Харківська.
Першим ділом відвідали місцевий краєзнавчий музей, який мені дуже сподобався, і приємно вразив. Ну не очікувала я такого, думала він маленький, а екскурсовод буде нудним. Але де там. Музей знаходиться в двоповерховій будівлі, має 6 залів з постійною експозицією, а у сьомому проводять різноманітні виставки.
Починаємо з найдавніших часів.
Цікаві плакати реконструкції, які допомагають краще уявити вигляд тогочасних жителів.
Наш екскурсовод дуже цікаво розповідала, без шаблонних завчених текстів ще радянських часів. До того ж робила акцент саме на історії міста, експонатах, які мають відношення до Борисполя та місцевих людях. Намагалася пояснити, що центр, яким ми будемо проходити, колись виглядав отак от. Було дійсно цікаво і година пролетіла непомітно)
Я навіть і не знала, що колись територією міста протікала річка Альта, її видно на панорамі.
Багато говорили про Чубинського, про Шолом-Алейхема, який бував в Борисполі.
Вразили роботи місцевого художника та різьбяра Петра Верни. На жаль, збереглося їх дуже мало, в музеї є лише два бюсти Шевченка.
Зал присвячений Голодомору та антибільшовицькому повстанню 1920 року, під час кого загинуло дуже багато місцевих жителів. Меморіал присвячений цим подіям ми ще побачимо.
В останньому залі як раз працювала виставка робіт молодої художниці Олі Гайдамаки, то ми ще й живописом насолодилися))))
Подякувавши працівникам музею, вирушає досліджувати сучасний Бориспіль.
Центральна площа з фонтанами, глечиками та літачком, який ввечері ще й світиться)
Традиційне фото з назвою міста)
Далі гуляємо міським парком та заходимо подивитися на місцевий стадіон «Колос», за яким є ще один майданчик, призначений для гри в хокей на траві)
Алея художників, саме на свята народні умільці виставляють тут свої ятки. Зараз нікого, а тому можна насолодитися цікавими скульптурами.
Котики
Медсестра
Альтанка закоханих
Далі ми рушаємо до меморіально-паркового комплексу «Книшове», де колись було однойменне кладовище. Не так давно територію привели до ладу, тіла перепоховали.
Як нам сказали в музеї, незабаром тут мають встановити мармуровий пам’ятник Чубинському. Павло Платонович народився в Борисполі і був похований на Книшовому кладовищі.
Окрім перепоховання тут є меморіали, присвячені голодомору, чорнобильцям, могили членів екіпажу літака ТУ-16, що загинули під час випробувального польоту та членів екіпажу літака АН-30Б, що вже загинули на війні.
Але найбільше вражає меморіал, присвячений розстріляним місцевим жителям у 1920 році, які брали участь у антибільшовицькому повстанні.
А тим часом починає вечоріти, ми і не помітили як пролетів день)
Потім ми ще гуляли невеличкими вуличками міста та слухали цікаві історії з життя його мешканця.
Тож Бориспіль – це не лише аеропорт, тут є на що подивитися, хоча, на жаль, в місті не збереглося ніяких старовинних споруд.
