freckle06 (freckle06) wrote,
freckle06
freckle06

Менський музей ім. Покотила

Карантин гарна нагода розібрати фотографії, які накопилися за пару років. Адже зазвичай поспішаєш обробити щось свіжіше, поділитися враження, але все ж не встигаєш, тому деякі так і залишаються на диску.


Цього разу добралася світлин зі свого відвідування менського краєзнавчого музею ім. Покотила. Це 2018 рік, саме тоді я почала більш детально цікавитися місцевою історією, об’їжджати сусідні села на велосипеді. І звісно ж мене зацікавив краєзнавчий музей, цікаво було подивитися який він)))) Тоді я ще не була знайома з його директором Віталієм Крутим, ця зустріч відбудеться за рік. Тоді його в музеї не було і нам запропонували просто самостійно оглянути експозицію .
Далі трохи фотографій, думаю, що за цей час щось змінилося, а отже буде нагода повторити візит.
Трошки про те, хто ж такий Покотило і чому музей носить його ім’я.
Володимир Покотило краєзнавець, вчитель місцевої школи, саме за його ініціативою більше 65 років тому було створено шкільний краєзнавчий музей, яким він керував на громадських засадах 17 років. Потім у 1971 році став його директором
Володимир Федорович вів краєзнавчий гурток і разом з юними краєзнавцями проводив туристичні походи Менщиною, під час яких збирали експонату для музею.
Саме ці експонати і становлять зараз золотий фонд Менського музею. Покотила по праву називали професором у галузі місцевого краєзнавства. Тож не дивно, що після смерті Володимира Федоровича, Менському районному краєзнавчому музею було присвоєно ім'я В. Ф. Покотила.


Навіть моя мама в дитинстві трошки відвідувала краєзнавчий гурток під керівництвом Володимира Федоровича, але то було недовго, адже уявіть як в ті часи після школи можна було добратися з села до Мени, це 14 км.

Музей знаходиться в отакій будівлі.




А тепер прогуляємося залами музею.
Перший присвячений найдавнішим рокам, часам Київської Русі та козацтву.


Якщо уважно придивитеся, то на фото нижче побачите бивню мамонта. Свого часу її з дна Десни дістали місцеві рибалки та передали до музею.


Слов’янські поселення в районі. До речі, на Феськівському я побувала трохи згодом і воно мене дуже вразило. Почитати про нього можна за посиланням.


Кургани – Юркову могилу та курган біля Волосківців я також відвідала через рік.


А ось так виглядала Миколаївська церква у селі Городище, вона була найстарішою у районі, зараз знаходиться в Пирогово.




Експонати музею
А де знаходиться це Городище у Волосківцях як так і не зрозуміла, треба уточнити у Віталія)
















Терентій Корінь, людина феноменальної сили, його називають російським богатирем, але народився Терентій на Менщині в селі Блистова. До речі, село цікаве, я там побувала в рамках презентації краєзнавчої гри «Пошук скарбів Гната Сахновського». Почитати та подивитися фото можна за посиланням.




А про життя богатиря з Блистави можна почитати на сайті музею
Стенди присвячені вже сучасним подіям – Євромандан та російсько-українська війна.




Природничий зал, тут можна дізнатися, які ж тварини та рослини характерні для Менського краю.








Про Мену я вже писала, почитати можна за посиланням. Але в цій папці знайшлося ще трошечки фотографій, тому викладу їх тут як доповнення.
Пам’ятник воїнам афганцям


Пам’ятник Чорнобильській трагедії




Алея героїв менян, які загинули в російсько-українській війні




Ось такий борд, таке собі нагадування


Композиція для фотосесій




Тарас Шевченко на районному будинку культури


Вказівники вулиць


Ну і традиційний напис для фотографування)

Tags: Менщина, Чернігівська область, путешествия
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic
    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments