freckle06 (freckle06) wrote,
freckle06
freckle06

Дорога на Захід. Бучач

Передостання зупинка на моєю шляху до кінцевої мети – місто Бучач. Знову ж таки про це місто тільки чула, ніколи до цього мене не заносило в ці краї.


Того дня погода таки зіпсувалася, за Чортковом пішов дрібний, немов осінній дощ, під ним ми їхали, пили каву в придорожньому магазинчику та спускалися до центру Бучача.
Місто дуже гарне, знаю, що обов’язково маю сюди повернутися, що прогулятися цими милими старими вуличками, не поспішаючи))))
Знайомство почалося з майдану Волі, де знаходиться найгарніша ратуша в Україні. Ратуша справді гарна, і про її неперевершеність це не просто слова.


Збудували її у 1750 – 1751 роках за проектом відомого архітектора Бернарда Меретина. Замовником був тогочасний власник міста – Микола Потоцький. Саме він забажав, щоб споруда перевершувала своєю красою львівську ратушу. Прикрашена вона була скульптурами Йогана Георга Пінзель. Ходять чутки, що кількість скульптур сягала від 14 до 24. Проте з них мало що збереглося, ці роботи зберігаються у львівському музеї. Поговорювали, що після реставрації ратуші скульптури можуть повернутися на місце, але чи так це - не відомо. До того ж бачила згадки про реставрацію датовані 2018 роком. Але схоже з того часу роботи не дуже то просунулися.


Поряд з ратушею можна помітити паркан із-за якого визирає пам’ятник Кобзарю.


Монументів Тараса Шевченка на Західній Україні дуже багато, майже в кожному містечку. І що цікаво, всі вони досить оригінальні, Шевченко то в шалику, то молодий. На жаль не було змогу відзняти всіх Тарасів, що попадалися на моєму шляху, може якось іншим разом.


Пам’ятник Пінзелю


Пам'ятник афганцям


Наступна моя мета – бучацький замок. Задалося б ось він поряд, стоїть на пагорбі, але під дощем я трохи заблукала, пройшла не по тій вулиці, до того ж сів телефон, а все ж було дуже просто)
Найкоротший та найпростіший шлях до замку, це доріжка, що знаходиться праворуч від костелу Успіння Матері Божої. Збудований він був у 1761 – 1763 роках, знову ж таки за кошти Миколи Потоцького. Храм на перший погляд дуже простий та лаконічний, а от в середину варто зазирнути, адже там можна побачити вівтар роботи Пінзеля.


Під час підйому на Замкову гору дуже добре видно монастир отців Василіан, збудований у 1751 – 1753 роках. І тут знову не обійшлося без ініціативи та коштів Потоцького.


А ось і замок, хоча це скоріше руїни, але досить фотогенічні.


До того ж саме з Замкової гори відкриваються гарні види на місто. Щоправда мені не дуже пощастило, бо видимість була так собі.




Перші укріплення з’являються на цьому місці ще в XIV ст, до речі, частинка з них дожила до нашого часу. У XVII столітті за Потоцьких замок було розширено та зміцнено.
Залишки вежі та палацу




У ХІХ ст вежі замку було дозволено розбирати, оскільки його оборонна функція була вже не потрібна, цим і скористалося місцеве населення.


Роблю пару світлин та спускаюся донизу, погода не спонукає до прогулянок, до того ж треба рухатися далі.
Попередні дописи:
Дорога на Захід. Житомир
Дорога на Захід. Самчики
Дорога на Захід. Старокостянтинів
Дорога на Захід. Івахнівці та Високі Камені
Дорога на Захід. Гусятин. Тунель кохання
Дорога на Захід. Чагарі
Дорога на Захід. Чортків
Tags: Тернопільська область, путешествия
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic
    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments