freckle06 (freckle06) wrote,
freckle06
freckle06

Прочитане - лютий 2021

Лютий виявився вдалим на читання. Цілих три книги, одна з них «Амадока» Софії Андрухович, тож разом це близько 1500 сторінок)


Нарешті я осилила «Амадоку» Софії Андрухович, всі 826 сторінок. Книжка лежала в мене вже давно і я ніяк не могла заставити себе за неї взятися, лякав обсяг. Але виявилося, що цей роман можна прочитати і до того ж досить швидко, всього за 2 тижні. Для цього просто потрібно опинитися в сніжній заметілі відрізаній від міста.
Тепер трохи про саму книгу. Вона не для всіх, тому що таки дуже товста)))) Але в той же час цікава, хоча дещо специфічна. Роман складається з декількох частин, які дуже різні і відносять тебе в різні часові проміжки, заставляють переживати життя різних персонажів.
Все починається зі знайомства з чоловіком, військовим, який дивом вижив, але при цьому втратив пам’ять і тепер має спотворений зовнішній вигляд.
Далі читач знайомиться з дівчиною Романою, яка вгадує в пораненому військовому свого чоловіка Богдана.
Далі читач переноситься в 20-ти роки в Бучач і намагається з’ясувати родинні зв’язки Богдана, дізнатися що ж сталося з його бабою та прабабою, яка доля спіткала єврейські родини. Цей розділ важкий, як і сама історія того часу, але дуже детальний. Страшна історія всіх жителів України розкривається на прикладі декількох родин. Стосунки, долі, почуття – все переплітається і читачу до кінця так і не відкриваються всі карти. Кого ж насправді любила Уляна, хто був батьком її сина?
Цікаво читати про тогочасний Бучач.
Новий розділ розповідає про українських письменників 20-30 років, про яких ми чули, але чи так багато знаємо. Якими були їх долі, як вони жили, що відчували, як їх перемолола радянська система, Мова про Зерова, Рильського, Драй-Хмару та інших.
В книзі багато корисної і цікавої інформації, яка спонукає задуматися, пошукати додаткові факти про того ж таки Пінзеля, подивитися у Вікіпедії, як виглядав загадковий Петров, почитати його твори, які він писав від імені Домонтовича, дізнатися про долю архітектора Каракіса, про якого останній часом я багато згадувала. От саме за це я люблю отаку художню літературі, яка не тільки розважає, але і доносить до тебе важливі історичні факти, розповідає про відомих особистостей, про яких ти нібито й чув, але знаєш дуже мало. Не знаю як іншим, але я саме через таку літературу краще запам'ятовую інформацію.
Цікава кінцівка, яка розставляє всі крапки над і, ми дізнаємося, хто ж він, цей спотворений чоловік насправді, до чого тут Зеров та Петров зі своїми листами до дружини Зерова.
Єдине, я не дуже розумію Богдану, для чого вона все це робила, заради любові?
Хто любить читати і не лякається таких товстелезних книг, рекомендую.

А далі мене полонили скандинавські детективи, а точніше норвезькі.
Труде Тайге «Пацієнт»
Детектив, який пропонує розгадати таємниці минулого.
Журналістку Кайсу просять зібрати інформацію про нерозкрите зникнення дівчини Юлії. З того моменту події починають стрімко розвиватися. Знаходять вбитим роботодавця Юлії, а всі сліди ведуть до старого санаторію для психічно хворих. Ким був загадковий Крез, що відбувалося за стінами психлікарні, які експерименти там проводили, як це пов’язано зі зникненням дівчини Юлії та художником Моне?
Загалом цікаво і захопливо, єдине, що не сподобалося, це те, що в головної героїні виявили онкологію, ця гілка в романі трохи напружувала.

Кріс Тведт «Той, хто вбиває»
Продовжила знайомитися з пригодами адвоката Мікаеля Бренне. В новому романі Мікаель знову береться за резонансну праву – має виправдати колишнього рок-музиканта, нині письменника, якого звинувачують у зґвалтуванні та вбивстві. Більша частина книги описує судовий процес, а от в кінці на читача чекає неочікувана та стрімка розв’язка.
Tags: книги
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • Кирилівський гай

    Останній часом я не так часто гуляю містом, хіба коли їжджу у справах, або на зустрічі. А Київ змінюється і ті місця, які запам'яталися тобі…

  • Лікійська стежка. Початок

    Зранку мене розбудив намаз, не знаю кого як, а мене ці молитви заворожують і я дуже люблю їх слухати. Але вже осінь, о 6.00 ще темно, тому можна…

  • Нарешті Лікійка

    В похід Східною частиною Лікійської стежки я збиралася ще минулого року. Тоді були куплені квитки, продуманий маршрут, зібрана компанія, але походу…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments