freckle06 (freckle06) wrote,
freckle06
freckle06

Нездійснена мрія...

Вершина Синяка була моєю ще минулорічною мрією. І під час цієї поїздки до Карпат я прагнула перш за все її здійснити. Але мрія так і залишилася мрією...


  Вийшло так, що я обішла  Синяк майже з усіх сторін, але на вершину так і не потрапила. По суті сама в цьому винна, трохи...)))  Треба було обзавестися нормальною картою, краще вивчити маршрут, а не сліпо вірити тому, що написано в неті.  Але про все по порядку.
Маршрут на вершину я знала тільки один -  із полонини Хом'яків, а до  неї можна було дістатися двома стежками  від Женця або від перехрестя  доріг Яблуниця-Паляниця. Остання, як на мене,  сама найкраща - і легка, і краєвиди красиві. Але ж не хотілося повторюватися.  Читала, що ще можна піднятися з Буковелю через полонину Томнатик, але ж та дорога не маркована(((( , а я й на розміченій стежці в трьох соснах заблудитись можу))))   А тут  на сторінці Буковелю у соцмережі написали  про оновлення пішоходних маршрутів, і  саме один із них на Синяк.  Як раз те, що треба!!
І от вранці ми їдемо до Буковелю.   Скажу одразу  - мені там не сподобалось, може взимку там і добре, але влітку... Будуються нові підйомники, гуркіт, пил, багато відпочиваючих та туристів, одні засмагають біля басейну, інші здійснюють променад центральною вулицею, ну справжнє курортне містечко.
   Біля шлагбауму запитали у молодого охоронця, де знайти дорогу на Синяк. Чи то він справді нічого не знав, чи то в нього таке своєрідне почуття гумору, я так і не зрозуміла... Відправив він нас на Женець, бо мовляв з Буковелі жодної стежки не існує. Потім трохи подумавши зморозив, що можна ще і від перехестя підніматися, але ж тоді ми упремося в Хом'як, який ну ніяк не можна обійти, треба тільки на нього  залізти.  Ну  а якщо ми піднімемося на Хом'як, а потім спустимося донизу, то вже ніякого Синяка  не захочемо. Отак поговорили)))
  Щоб не гаяти часу, пішли до інфоцентру Буковелю. Молодий хлопець за стійкою був дуже здивований, про які ще такі пішоходні маршрути ми питаємо, не чув він про них нічого. От аби у нас був  планшет чи ноут, то він би показав Синяк на  goole maps, а так де знаходиться всього - навсього стовпчик з табличкою - початок маршруту - він виявляється не знає.       Цього дня нам  видно везло на людей з почуттям гумору - працівник інфоцентру порадив  піднятися на Довбушанку (тут недалеко), а потім по хребту через Малий Горган на Синяк і заодно на Хом'як. Але ми його гумору не оцінили і поставили  йому штамп -  профнепригодний.)
Нарешті один із охоронців направив нас до дерева з маркуванням.


Але це був не той маршрут...
Наївні ми пішли туди, куди показувала стрілка. Дорога була широка, трамбована колесами, обабіч велося будівництво.


Паралельно йшло декілька велосипедних маршрутів. Один майже до кінця нашої дороги.


Я б  назвала його маршрутом в нікуди, бо розвертався він отут в кущах і повертався назад.


Через 5 км стежка відхилилася вгору, а дорога вперлася в люк біля потічка і несподівано закінчилася.


Повернулися назад до стежки, наткнулися на групу велосипедистів, які не помітивши розвороту у кущах розгублено стояли перед підйомом на полонину Блажів.))
Підйом був місцями дуже крутий по сипучих  камінцях, але всю його крутизну ми чомусь оцінили вже тільки при спуску, повертаючись назад)).
Десь там полонина, а поки що тільки небо.


На полонині Блажів


Види з полонини.
Довбушанка




А це Синяк у всій своїй красі. Ота полонина  зліва на фото і є Томнатик, на яку нам треба було потрапити((((




А прямо Малий Горган


А оце така стежка на підйом


Маршрут іде далі


Але підйом на Синяк через Малий Горган - це зовсі не те, що ми хотіли.(((
Йдемо вгору. І тут гуцульські Боги вирішили підняти нам настрій і пригостили чорницею. На високогір'ї її було видимо-невидимо,  і ми забули про все.)))


Мене дивувала і веселила така ситуація в горах - ідеш начебто якоюсь безлюдною стежкою, сопеш із останніх сил, як ковальський мішок, нарешті вилазиш кудись, як тобі здається, далеко і високо, пишаючись собою десь в глубині душі- ай який я молодець....  А тут із кущів виходить старий гуцул із дійницею, повною молока або бабуля з коровою...)))))
  Так було і цього разу. Тільки ми накинулись на ягоди, як з'явилось двійко дітей  і собака, збирачі чорниці)))  на наше здивоване запитання, звідки ж вони взялися, секрет не видали, тільки махнули рукою в сторону Бабиного Погара))
  Підкрипившись пішли далі. Ось і Малий горган, на вершині  повно людей, також видно що ходять по хребту між
вершинами






Але з нашого боку ніхто не піднімався і не спускався, мабудь екстриму не бажали)))  Подивившись на стежку по сипучці, на свої стоптані кросівки зі слизькими підошвами,

та ще згадавши свою акрофобію, я також не захотіла ставати екстремалкою)))  Краще я піду на Синяк знайомою вже стежкою....
  А на сьогодні достатньо підйому і на полонину, тим паче види звідси неймовірно красиві







  Вертались назад тією ж дорогою, хоча мабудь  було б  швидше, якщо піти в сторону Бабиного Погара. Але якби ж знав дорогу...
 Р.S. на Синяк я так і не потрапила - останні два дні нещадно смалило сонце....
Tags: Івано-Франківська обл, Карпаты, путешествия
Subscribe

  • Київський кит

    Нещодавно на ВДНГ відкрили скульптуру Київський кит. Об'єкт виготовлено з переробленого пластику і кит змінює свій колір в залежності від рівня…

  • Шоколадний будиночок

    В Шоколадному будиночку востаннє була давно, здається ще тоді, коли його тільки відкрили для відвідування. Пам'ятаю тодішній мій захват. А тут ще…

  • По іншу строну камери

    Зазвичай я знімаю фотосесії, і сама дуже рідко опиняюся но іншу сторону камери. А тут випала нагода трохи попозувати) Що головне для…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments